понеділок, 24 січня 2022 р.

«Легенди Криму». Голосні читання

Легенда – це поетична оповідь про яку-небудь історичну подію, усне народне оповідання про чудесну пригоду, котра сприймається як достовірна. 
Дітям буде цікаво та корисно послухати чи прочитати легенди про Крим.
 Використано інтернет-ресурс

Читали вголос дітям легенди і діти читали вголос книжки.


 Пояснення до легенди

ЯК ВИНИКЛА ЯЛТА

Легенда про виникнення Ялти зв’язує в єдине заснування

міста і його назву. Відомо, що в період раннього середньовіччя

Візантійська імперія володіла Південним берегом Криму і підтримувала з ним живі стосунки. Не виключена можливість переселення треків з Візантії в Крим, про що розповідає легенда.

Записана від М. Киборт з Ялти.

Я л о с — по грецьки берег

Як виникла Ялта: легенда : [текст] [Електронний ресурс]// Кримські легенди/ зб. підготували Р. Вуль, І. Шляпошніков. - Сімферополь: Кримвидав,1958. - С.41-42  

Ц и було так, чи ні, але розказують, що в далекі часи пливли по Чорному морі кораблі греків із Константинополя, щоб знайти для себе нові плодородні землі. Пливли довго і ось-ось повинні були вже иобачити берег. Але його все не було і не було, тому що зигзагами йшла дорога мандрівників. Недаремно и давнину називали Чорне море Понтос Аксінос — Негостинним морем. Грізно кидало воно судна по хвилях. Вибились мандрівники із сил, борючись із стихією, і чекали загибелі в темносвинцевих водах. Нарешті буря стихла. Але густий туман заволік горизонт і все небо. Куди пливти? Довго блукали по морю люди. Закінчилися запаси питної води, їжі, і мореплавці чекали смерті від голоду та спраги. Мандрівники втратили надію побачити будь-яку :и‘млю. Але одного ранку смуга туману почала розсіюватися, виглянуло сонце, і зовсім поблизу греки побачили зелений берег і гори. — Ялос! Ялос! Берег! Берег!—закричав вахтовий, І всі на кораблі радісно привітали землю.— Ялос! Ялос! То була прекрасна Тавріда. З новими силами взялись мандрівники гребти і незабаром причалили до берега. На благодатній землі греки, по сусідству з місцевими жителями, заснували поселення і назвали його найдорожчим для себе словом «Ялос» — берег. Так виникла Ялта — прибережне селище — і їі назва.

Пояснення до легенди

ПРО СІМ КОЛОДЯЗІВ

Сім Колодязів — залізнична. станція за 50 кілометрів від

міста Феодосії по Керченській лінії. В минулому в районі станції знаходились економії німецьких колоністів, які появились в

Криму ще в І половині XIX ст. Околиці Семи Колодязів, і особливо південно-західна частина Керченського півострова, бідні

на воду, і її тут ще недавно добували з великими труднощами.

В результаті розвідок, що були проведені декілька рокт

тому в районі станції, виявлені потужні джерела прісної »оди, а

з прокладенням траси Північно-Кримського каналу питання про.

водопостачання Керченського півострова буде розв’язано.

Легенда записана від О. Фролова — мешканця Семи Колодязів, який довгий час батракував у німецьких колоністів.


Як виникла Ялта: легенда : [текст] [Електронний ресурс]// Кримські легенди/ зб. підготували Р. Вуль, І. Шляпошніков. - Сімферополь: Кримвидав, 1958. - С.124-126. 

ПРО СІМ колодязів

Х т о і коли викопав в степу сім колодязів, люди не пам’ятають. Відомо тільки, як не стало в них води.

Сім колодязів уже існували, коли придбав цю землю старий німець. Було в нього шість синів.

Порахував німець колодязі та й каже:

— Мабуть щасливе число сім. Треба мені ще одного сина.

Народився у німця сьомий син, назвали його Фріцем.

А існував у тій безводній місцевості такий звичай, що господар колодязів давав людям воду безплатно. Давав після того, як наповнить свої водоймища, нопоїть городи, бахчі. Але все таки не відмовляв, бо вода — це життя. Старий німець не порушував цього звичаю і господарство його процвітало. Вечорами сидів він неподалеку від колодязів рахував прибутки, палив люльку і спостерігав, як грається Фріц. І вже тоді говорив:

— З цього хлопця будуть люди!

А маленький Фріц підстрибував верхи на паличці і між іншим, вже тоді помічав кожну пролиту краплину води. Він бурчав:

— Розплескують всюди воду... Розплескують воду скрізь...

Підріс Фріц і почав дорікати батькові: навіщо тойцінну вологу безплатно роздає, коли за неї можна брати великі гроші, скільки хочеш грошей. Старий німець дивився на нього й говорив:

— З цього хлопця будуть люди!

Але говорив уже не так радісно, як раніше. Однак, молодого Фріца не слухав і всю воду, що залиш алася в колодязях, як і раніше, віддавав.

Минув час. Зігнувся, постарів німець, а Фріц виріс і став таким здоровенним хлопцем, що всі його боялися. Побоювався навіть батько. Та ось трапилося в сім’ї велике нещастя: один за одним померли всі шість синів. Залишився лише Фріц. Все ладен був зробити для нього старий батько, але в одному не хотів поступатися: не дозволяв закрити від народу колодязі.

— Вода утримує біля нас людей. А в людях —основа нашого багатства. Поки я ще живий — так

буде, а помру, — робитимеш, як знаєш, — говорив він Фріцу.

— Основа багатства—в грошах, — твердив Фріц, дивуючись з такої непрактичності батька.

Помер старий німець. Фріц поховав батька і першим ділом замкнув всі сім колодязів.

— Кому потрібна вода — нехай платить, — об’явив він.

Народ почав ремствувати. Адже подібного ніколи не було?!.. Та що маєш роботи? Несли свої гроші за кожну кружку води, несли, але нарікали все більше.

Почув про це Фріц, зробилися холодними, як болотяне гнилля, його очі. І звелів він не давати води навіть за гроші.

— Лають мене, — нехай подохнуть.

А вода — це життя. Що робити, як жити без води?

Пішли люди до Фріца, слізно просили його змилуватися. Не просив лише один дідусь, колишній солдат, з медалями на грудях. Не вклонився Фріцу і лаяв його, як останню людину на світі.

Вислухав Фріц усіх та й каже:

— Добре, воду одержите. Але не всі. Ось тому, хто лаяв мене, — жодної краплини не дам.

Схопив того діда і викинув за ворота. Упав старий і всередині щось собі відбив. Цілий день страждав, а на вечір став помирати. Пересохло в горлі, всередині пече.

— Попити б! — просить він, але води ніде не можна було дістати: щоб доконати діда, Фріц звелів замкнути колодязі на сім замків, а ключі сховав.

Підвівся на світанку старий останній раз, подивився на білий світ, сказав якесь слово і помер.

Вранці Фріц звелів відімкнути колодязі і принести йому води. Але що це?! Води в них не стало: вся в землю увійшла.І з того часу довго не було її в семи колодязях. Пішов з тих місць Фріц, втік з переляку, а народ залишився. Розвіялася з часом пам’ять про жадібного людиноненависника — і знову з ’явилася вода в семи колодязях — холодна, солодка, кришталева.

Немає коментарів:

Дописати коментар