"Голодомор 1932 -1933: хроніка подій". Інформаційне повідомлення

У 1920-х Радянський Союз утвердився як тоталітарна держава з комуністичною ідеологією. За нової соціально-економічної структури у такій системі не було місця для українського селянина-власника. Громадянином СРСР став товариш. Без національності, власності, без родинних зв’язків і цінностей. Населення, яке поступово перетворювали на рабів через колективізацію, опиралося таким змінам. Держава пішла до кінця — зламати та викорінити основу опору — українське село. Тоді там забрали всі харчі, аж до готової їжі на столі. А потім перекрили доступ до продовольства і можливість в’їзду та виїзду. Мільйони українців тоді втратили життя через спрямовану проти них політику СРСР. Сьогодні цей злочин кваліфікують як геноцид української нації.

Липень 1932 року — на конференції ЦК КП(б)У у Харкові було визначено затверджені московським центром розміри хлібопостачання з урожаю 1932 р. у розмірі 356 млн пудів.

Від червня до жовтня 1932 р. з колгоспів та одноосібників вдалося 

зібрати тільки 136 млн пудів хліба.

Станом на 5 жовтня того ж року з 23 270 колгоспів виконали план тільки 1 403 колгоспи.

З мізерного збору зернових у 1932 р. в Україні вилучили 52%, внаслідок чого виникла криза сільськогосподарського виробництва. "Боротьба за хліб", яку ініціювали В. Молотов та Й. Сталін, перетворилася на війну проти селян.

Жовтневий візит Молотова в Україну виявився "переломним". Він вимагав від партійних організацій активної "боротьби за хліб", а від колгоспників — "виконання своїх першочергових зобов’язань перед пролетарською державою".

9 листопада 1932 року Наркомюст УСРР та Генеральна прокуратура надіслали вказівки місцевим судовим органам, щоб вони забезпечували стягнення хліба із селян.

11 листопада 1932 р. Раднарком УСРР видав інструкцію "Про організацію хлібозаготівлі в одноосібному секторі". Відповідно до цього документа, дозволялося застосовувати репресії, чинити свавілля та знущання над селянами, які не "виконують своїх зобов’язань".

18 листопада 1932 р. ЦК КП(б)У ухвалив постанову "Про заходи з посилення хлібозаготівлі", положення якої виходять за межі політичного рішення.

Партійна постанова зобов’язувала радянські органи влади:

негайно заборонити будь-які витрати всіх натуральних фондів, створених у колгоспах;

повністю припинити видачу будь-яких натуральних авансів у всіх колгоспах, що незадовільно виконують план;

у колгоспах, які не виконували плану хлібозаготівлі  влаштовувати публічний обмолот зернових з присадибної ділянки колгоспника, зараховуючи її як видачу на трудодні;

занесення колгоспів на "чорну дошку".

Колгоспи й села, занесені на "чорні дошки", оточувалися загонами міліції та радянських спецслужб. Звідти вивозили усі запаси їжі. Заборонялася торгівля та ввезення будь-яких  товарів. Відбулася ізоляція голодних людей. Згодом майже все сільське населення України було приречене на "чорні дошки": колгоспи 82-х районів України відчули на собі їх руйнівний вплив, 22,4 мільйона людей було фізично заблоковано в межах території Голодомору.

20 листопада 1932 р. Раднарком УСРР, виконуючи партійне рішення, ухвалив постанову "Про заходи до посилення хлібозаготівлі". Для завершення хлібозаготівлі почали застосовувати так звані загороджувальні загони навколо українських сіл і на залізницях.Спалах людоїдства в Україні припадає на весну – літо 1933 року. Поїдання людей були зафіксовані в усіх областях УРСР. 

Голодомор в Україні став соціально-гуманітарною катастрофою глобального масштабу.

Окрім фізичного вбивства мільйонів людей, було зруйновано традиційний українській устрій життя, повністю було змінено звичний порядок господарювання на селі. На десятки років українські селяни були зведені до становища безправних колгоспників, позбавлених паспортів та пенсій.

  

Голод став зброєю масового біологічного знищення українців, порушив генетичний фонд народу, призвів до морально-психологічних змін у свідомості українців.Психологічними наслідками Голодомору стали почуття вини та сорому. Люди відчували провину за те, що не змогли врятувати рідних, сором за аморальні вчинки, які чинилися задля виживання. Боялися згадувати жахи, свідками яких стали. Боялися не лише тому, що очікувало покарання. Їм боляче було пригадувати себе інших, тих, якими вони були до 1932-го. Боляче було гадати, якими б вони стали, якби не Голодомор, що назавжди поламав їхні життя, позбавив можливості бути собою.

Книги, які варто прочитати:

Голод 1933. Українці: зб. наук. праць. – Київ: Пріоритети, 2013. – 526 с.

До збірника увійшли дослідження авторитетних вітчизняних і зарубіжних авторів, які впродовж тривалого часу намагаються вивчати одну з найскладніших, найсуперечливіших і найзаплутаніших сторінок досвіду XX століття, неухильно керуючись науковими критеріями, передусім принципами об’єктивності та історизму. Сутність трагедії голоду 1932 – 1933 рр., яка в Україні, інших місцях компактного проживання українців набула особливих масштабів і наслідків, відтворюється через об’єктивне з’ясування широкого комплексу процесів тогочасного життя, зокрема через поєднання в аналізі впливу на них якомога ширшого кола об’єктивних і суб’єктивних чинників.

Самчук Улас.  Марія: повість / У. Самчук. – 2-ге вид. – Київ: Знання, 2013. – 176 с.: іл.

           Повість Уласа Самчука «Марія» (1933) – це багато конфліктний твір, у якому йдеться про боротьбу добра і зла, сутичку між ідеологіями, між віками усталеним селянським способом життя та колективізацією, що призвела до нечуваної трагедії в Україні, до руїни і загибелі роду.

Бедзик Юрій Дмитрович. Гіпсова лялька: роман / Ю. Д. Бедзик. – Київ: Дніпро, 1989. – 253 с.

Чому чесна людина, сільський вчитель Кондратюк був змушений ховатися від утисків влади, чому тікали в ліс знедолені селяни і чому вже не було нікому рятунку в той лиховісний 33-й рік, читач дізнається з роману українського письменника Юрія Бедзика «Гіпсова лялька», написаного за живими свідченнями й скупими документами чорної пори

Джерела  інтернет:

https://tsn.ua/ukrayina/golodomor-v-ukrayini-1932-1933-rokiv-koli-zhivi-zazdrili-mertvim- 1676287.html 

https://www.radiosvoboda.org/a/1338792.html

https://uinp.gov.ua/aktualni-temy/golodomor-1932-1933

"Голодомор в Україні - геноцид української нації". Інформаційне повідомлення

Голодомор став страшною трагедією для українського народу. В історичній літературі немає одностайності щодо причин голодомору 1932 – 1933 років. Радянська історіографія заперечувала існування голодомору, а мільйони селянських жертв називали його вигадкою націоналістів.

Зараз уже відомо, що голодомор 1932 – 1933 років – масовий, навмисно організований радянською владою голод, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР.

Напередодні відзначення 80-х роковин Голодомору-геноциду 1932 – 1933 років  ми започатковуємо акцію "Німа пам'ять", яка буде складатися із серії інформаційних повідолень та інших заходів.

Голодомор 1932-33 років знищив від 7 до 10 мільйонів українців. А причиною Великого Голоду українські та зарубіжні історики називають радянський режим і його наміри знищити українство та українськість.

Великий Голод було використано для придушення прагнення українців до незалежності, знищення соціально-економічної бази української національної ідеї та задля знищення української нації як такої.

За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування, голод 1932-1933 років виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення населення України.

Одним з перших про голод в СРСР повідомив англійський журналіст Малкольм Маґерідж у грудні 1933 року, пише дослідник Станіслав Кульчицький. У трьох статтях в газеті Manchester Guardian журналіст описав свої гнітючі враження від поїздок Україною та Кубанню, розповівши про голод серед селян.

Маґерідж засвідчив масову загибель селян, однак не назвав конкретних цифр.

Після першої ж його статті радянська влада заборонила іноземним журналістам їздити по вражених голодом територіях країни.

Саме слово "Голодомор" вперше з'явилося в друкованих працях українських емігрантів у Канаді та США в 1978 році. У СРСР на той час історикам дозволяли лише говорити про "труднощі з продовольством", але не про голод.

Із вуст партійного високопосадовця слово "Голодомор" вперше прозвучало в грудні 1987 року. Тоді перший секретар ЦК КПРС Володимир Шербицький, виступаючи на урочистостях з нагоди 70-ліття УРСР, визнав факт голоду 1932-33 рр.

Коли про цю тему почали дискутувати дедалі відвертіше, у 1990 році ЦК Компартії України дозволив публікацію книжки "Голод 1932-1933 рр. в Україні: очима істориків, мовою документів".

За словами історика Станіслава Кульчицького, справжній тираж видання був усього 2,5 тис. примірників і воно стала бібліотечним раритетом.

Першим професійним літературним твором про голод був "Жовтий князь" Василя Барки, який вийшов у діаспорі в 1962 році.

У 1981 році у США вийшли мемуари українського дисидента та радянського генерала Петра Григоренка, в яких він дуже детально описав жахи голоду та механізми його впровадження на Херсонщині та всій Україні.

У 2006 році, за часів президента Ющенка, СБУ розсекретила понад 5 тисяч сторінок державних архівів про Голодомор.

Згодом у Києві звели великий музей Голодомору та меморіальний комплекс.

 Наслідками Голодомору 1932-1933 pp. були:

- масові жертви; дослідники називають кількість жертв злочинної політики сталінського режиму до 10 млн чоловік;

- завершення колективізації, утвердження колгоспної системи, розорення села;

- придушення опору українського селянства;

-масове переселення селян з Росії в Україну;

- сталінським режимом було підірвано сили в обстоюванні споконвічних національних прав українського народу.

Голодомор як геноцид української нації, вчинений радянською владою, мав колосальні наслідки для українців. Проте масштаби пережитої травми та зміни, які вона за собою несла, неможливо вмістити у підручник історії і відкласти на далеку полицю. Ті ціннісні та демографічні втрати, які спричинив геноцид, продовжують впливати на все нові й нові покоління. Сьогодні історики, психологи, антропологи стверджують: наслідки Голодомору відчутні в українському суспільстві на багатьох рівнях дотепер. Найперше — у приватності, безпеці, родинних звичаях та сприйнятті власності.

"Великий Голод був найбільшою катастрофою, яку Україна пережила — як щодо кількості жертв, так і щодо людських страждань", -  Мілена Рудницька ,депутатка польського Сейму.

Джерела інтернет:

https://www.radiosvoboda.org/a/1338792.html

https://tsn.ua/ukrayina/golodomor-v-ukrayini-1932-1933-rokiv-koli-zhivi-zazdrili-mertvim-1676287.html

https://www.bbc.com/ukrainian/features-55061222

https://histua.com/istoriya-ukraini/novitnij-chas/golodomor-1932-1933