Дізнатися про страшну і сумну сторінку історії України до бібліотеки завітал учні середньої школи №12.
Голодомор в Україні: факти та історії
Яскравим доказом навмисної організації Голодомору 1932-1933 років в Україні служить підписана Сталіним 22 січня 1933 року директива, згідно якої виїзд селян з території УРСР в інші регіони Радянського Союзу заборонявся. Тих, хто встиг виїхати, заарештовували і повертали назад. Згодом спеціальні військові підрозділи блокували дороги до міст. “Загороджувальні загони” робили неможливим перевезення хліба і зерна та пересування українців, які прагнули врятуватися від голодної смерті.
Ще одним свідченням цілеспрямованої політики радянської влади проти українського селянства, як складової української нації, можуть бути систематичні та жорстокі репресії проти місцевих партійних керівників, які висловлювали незгоду з надмірними планами хлібозаготівель. Вони прагнули допомогти селянам, що помирали голодною смертю, шляхом виділення їм продуктів харчування із колгоспних фондів. За свої вчинки їм доволилося платити свободою та життям.
Голод призвів не лише до фізичного знищення мільйонів людей, зруйнував соціально-економічні та традиційні народні інститути, спричинив морально-психологічні зміни у свідомості української нації, а й зламав традиційний уклад життя українських хліборобів. Результатом дій радянського режиму в 1932-1933 роках стала загибель мільйонів людей, що свідчить про наявність ознак злочину проти людяності. Таким чином, Голодомор 1932-1933 років став складовою частиною більшовицької політики, спрямованої на утвердження жорсткого контролю держави над суспільством.
Голодомор змінив ціннісні засади українців, внаслідок чого, як вказує дослідник Сергій Максудов, з’явився новий тип індивіда:
— Цей тип був пасивним; він підкорювався і виконував навіть найбільш абсурдні владні накази; він був готовий працювати за найнижчу зарплатню або взагалі без неї; він не любив і не цінував своєї праці; був непевний щодо себе; жив у страху невідомого; порушував закон, де це було можливо; вважав крадіжку природним способом перерозподілу власності; не мав жодної поваги до себе самого. Такі етичні якості, як людяність, співчуття, любов до родини і сусідів, ослабли, або ж їх витіснили страх і голод. Водночас цей індивід брав участь у всіх офіційних заходах, вірив, що вони правильні, і зовсім не знав про невідповідність між слоганами радянської пропаганди та реальністю (наприклад, коли неанонімне голосування за єдиного кандидата називали виборами, бідність — процвітанням і так далі). Орвелл мав рацію, коли назвав цю шизофренічну біфуркацію свідомості «подвійним мисленням».
Винуватцями Голодомору є визначене коло людей Кремля — Сталін, Каганович, Косіор, Молотов, Постишев, Чубар, Хатаєвич та інші. За їхніми вказівками на місцях формувалися спеціальні бригади, які й відбирали їжу в українців, прирікаючи їх на голодну смерть. Активістами ставали голови та працівники сільрад, колгоспів, комсомольці, а також нероби і пияки, які виливали під ноги зварений борщ під час обшуків осель. Серед історій свідків чимало таких, де голови колгоспів робили усе, щоб таки зберегти життя односельцям. Втім, іти на це означало наражати себе на небезпеку заслання чи розстріл. Нагадаємо, що навіть видача зерна за трудодні під час хлібозаготівельних кампаній 1932-1933 років також вважалася розкраданням державного майна і вела до кримінальної відповідальності. Члени вже здеморалізованого тодішнього суспільства часто доносили на своїх сусідів, родичів або рятівників, сподіваючись отримати хоча б мінімальну винагороду. Це сформувало тотальну недовіру населення до будь-кого, зважаючи на те, що ці ж люди продовжували жити по сусідству і після Голодомору. Майже всі, на кого доносили у 1932-1933 роках, пізніше потрапили під масові репресії у 1937-1938 роках.
Пік Голодомору припав на весну 1933 року. В Україні від голоду щохвилини вмирало 17 людей, 1 400 – щогодини, понад 30 тисяч – щодня.
Українці у віці від 6 місяців до 17 років становили близько половини всіх жертв Голодомору.
1933 року середня тривалість життя українців становила 7,3 року в чоловіків і 10,9 року у жінок. За всю історію людства таких показників ніде не було зафіксовано.
Подвійний слов’янський іменник goldomor складений з коренів goldъ і mor має значення "мор, викликаний голодом, страждання від голоду, голодування". Уперше термін Голодомор згадується 17 серпня 1933 року в чеському часописі "Večernı́k P.L.", який розмістив інформацію "Hladomor v SSSR".
Термін "геноцид" запровадив 1944 року науковець єврейського походження Рафаель Лемкін. 1953 року Рафаель Лемкін виголосив доповідь "Радянський геноцид в Україні" перед тритисячною аудиторію, що зібралася в Мангеттен-центрі в Нью-Йорку вшанувати 20-ту річницю Великого Голоду 1932-1933 років. 2015 року у Російській Федерації внесли праці Рафаеля Лемкіна про радянський геноцид в Україні до "федерального списку екстремістських матеріалів".
17 грудня 1933 року відбувся напад комуністів на п’ятитисячний марш українців в Чикаго, які підтримали "Комітет допомоги голодним України" та звинуватили Радянську Росію в цілеспрямованому винищенні українців. 20 людей потрапили в
лікарню після сутички, в якій застосовувались всі можливі види зброї, включаючи цеглу, яку кидали з будівлі наземної станції метро в натовп
Казимир Малевич був одним з українських художників, які показали Голодомор 1932–1933 років в Україні — малюнок олівцем, відомий під назвою “Де серп і молот, там смерть і голод”. "Малевич був єдиним художником, який показав трагічне становище українських селян під час злочинної примусової колективізації", – стверджував французький історик мистецтва, автор кількох монографій про Малевича Жан-Клод Маркаде.
Трагічні події Голодомору покрила завіса мовчання. Було заборонено будь-яку допомогу з боку міжнародної та радянської громадськості. Уражені голодом райони були оточені внутрішніми військами, що завертали тих, хто намагався дібратися до міста. Охоплені розпачем батьки, намагаючись врятувати дітей, везли їх у міста і залишали там - у лікарнях, магазинах або прямо на вулицях.
Голод призвів не лише до фізичного знищення мільйонів людей, зруйнував соціально-економічні та традиційні народні інститути, спричинив морально-психологічні зміни у свідомості української нації, а й зламав традиційний уклад життя українських хліборобів. Результатом дій радянського режиму в 1932-1933 роках стала загибель мільйонів людей, що свідчить про наявність ознак злочину проти людяності. Таким чином, Голодомор 1932-1933 років став складовою частиною більшовицької політики, спрямованої на утвердження жорсткого контролю держави над суспільством.
Джерела інтернет:
