Інформаційну культуру можна визначити як спосіб життєдіяльності людини в інформаційному суспільстві. Відсутність інформаційної культури унеможливлює повноцінне функціонування особистості в інформаційному суспільстві, однією з головних характеристик якого є підвищення ролі людини. Інформаційна культура полягає в ефективності створення, збирання, зберігання, опрацювання, подання і використання інформації, що забезпечує цілісне бачення світу людиною. Вона включає сукупність певних знань, умінь, переконань, ідеалів, цінностей, принципів та поглядів людини і не може означати у "вузькому" розумінні лише вміння працювати з комп'ютером і навички обробки великих обсягів інформації.
Людина з розвинутою інформаційною культурою характеризується як особистість з певним комплексом знань і навичок, що включають: володіння інформаційними ресурсами, інформаційний світогляд, інформаційне середовище, інформаційна поведінка тощо; вміння грамотно формулювати свої інформаційні потреби і запити; здатність ефективно й оперативно здійснювати самостійний пошук інформації за допомогою як традиційних, так і нетрадиційних, перш за все комп'ютерних пошукових систем: уміння раціонально зберігати й оперативно переробляти великі потоки і масиви інформації; знання норм і правил "інформаційної етики" та вміння вести інформаційно-комунікативний діалог.
Інформаційна культура включає володіння вміннями і навичками оцінювати якість інформації, її достовірність, можливості застосування, сучасність, актуальність, повноту, важливість.
"Перемога, досягнута насильством, рівносильна поразці, бо короткострокова." -
Махатма Ганді
"Необхідно пам'ятати, що насильство є невід'ємною частиною повсякденного життя. Насильства багато показують по телебаченню. Не можна вдавати, що його не існує. "
- Брюс Лі
Пропонуємо віртуальну виставку створену до Міжнародного дня боротьби з сексуальним насильством в умовах конфлікту.
З великою прикрістю доводиться констатувати, що Україна поповнила число країн, на території яких відбуваються військові конфлікти. В цих умовах на тлі зростаючої економічної незахищеності і психологічної напруги, катастрофічно збільшилися прояви домашнього насильства та іншого насильства. Важливо не замовчувати проблему.
Пропонуємо до перегляду віртуальну виставку📚📙📘📗 Всесвітній день боротьби з дитячою працею є
чудовою можливістю підкреслити масштаби поширення дитячої праці в світі та
підвищити обізнаність громадськості щодо становища мільйонів працюючих дітей. 👍 МОП започаткувала відзначення Всесвітнього дня
боротьби з дитячою працею в 2002 році для того, щоб привернути увагу до важкого
становища працюючих дітей, і надати нового поштовху всесвітньому руху проти
використання дитячої праці.👍
Пропонуємо віртуальну виставку-словник до Всесвітнього Дня біженців:
Кожна людина має право на життя,
на свободу і на особисту недоторканність.
/Стаття 3 Загальної декларації прав людини,
прийнята і проголошена резолюцією
217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН
від 10 грудня 1948 р.)
Кожну хвилину 20 людей у світі змушені кидати усе, що мають, і тікати від насильства – за останні 20 років їхня цифра зросла удвічі. Такі дані до міжнародного Дня біженця оприлюднили в Агентстві ООН у справах біженців. Станом на кінець минулого року вони нарахували близько 70,8 мільйона переміщених осіб, значну частину з яких складають діти. В Україні, однак, за даними Державної міграційної служби, кількість шукачів притулку знизилась.
Кількість біженців у світі сягає майже 26 мільйонів людей, 3,5 мільйони є шукачами притулку, і ще 41,3 мільйона – це внутрішньо переміщені особи, повідомляють в УВКБ ООН. Загалом це найвищий показник за майже 70 років
Третину всіх біженців у світі приймають найбідніші країни, країни середнього та низького рівня доходів в середньому приймають близько шести біженців на тисячу осіб свого населення, а країни з високим рівнем доходу – менше трьох на тисячу своїх громадян. 80% біженців живуть у країнах, що межують з їхніми країнами походження.
В Україні зараз перебуває близько шести з половиною тисяч шукачів притулку, які чекають результатів розгляду своїх заяв, із них статус біженця або додатковий захист отримує щороку тільки близько сотні.
В українській історії поставала неодноразово проблема біженців. Перший масовий виїзд українців за кордон пов'язаний із політичними й сільськогосподарськими подіями з поворотом XVIII століття. Другий — у період 1918—21, цебто під час Першої світової війни, коли українці залишали місця проживання внаслідок обставин воєнного часу. Проте чи не найбільша кількість біженців була у XX столітті: приблизно 200 000 вихідців з України, які опинилися з причин політичних у Європі внаслідок вибуху Другої світової війни, — відмовлялись повертатися в СРСР і згодом розселилися по різних континентах світу.
Безперечно примара ксенофобії — страх перед чузоземцями і ненависть до них — загострює проблему біженців. У деяких країнах вірять у те, що біженці загрожують національній сутності, культурі та роботі країни, а такі побоювання інколи й виливаються у насилля.
Бі́женці (або утікачі) — особи, які внаслідок обґрунтованих побоювань стали жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебувають за межами своєї країни та не можуть або не бажають користуватися захистом цієї країни внаслідок таких побоювань.
Українці виявилися серед лідерів за кількістю біженців у США.
Українці, які прибувають як біженці в США, як правило, використовують поправку Лотенберга. Вона стосується репресованих в колишньому Радянському Союзі громадян.
У США більше іммігрантів, ніж в будь-якій іншій країні світу. Майже 45 мільйонів осіб або п'ята частина населення Америки - це мігранти або біженці.
З 1965 року через зміну законодавства мігрантів у США стало більше в чотири рази.
При цьому близько чверті від загальної кількості мігрантів - нелегали. Це 3,3% населення країни. Мексиканці - найбільша група незаконних іммігрантів в США.
Крім статусу біженця Україна надає статус «особи, яка потребує додаткового захисту». Справа в тому, що статус біженця видається безстроково, а статус «додаткового захисту» – тимчасовий і може бути переглянутий.
Микола Трублаїні (25 квітня 1907 — 5 жовтня 1941) — український письменник.
Народився 25 квітня 1907 року в селі Вільшанка, нині Крижопільского району Вінницької області. У 1915 році пішов до Немирівської гімназії. Навчання він не закінчив — у п’ятому класі втік на фронт, бажаючи допомогти червоноармійцям. До фронту Микола не потрапив — впав з вагону поїзда і покалічив ноги. Після одужання повернувся до рідного села, де став комсомольським активістом — організовує хату-читальню, керує сільською самодіяльністю, в шістнадцять років завідує сільбудом.
У вінницьких газетах почали з’являтися його дописи і кореспонденції про життя на селі. У 1925 році редакція газети «Червоний шлях» посилає М. Трублаїні на навчання на Всеукраїнські курси журналістики у Харкові. По закінченні курсів він працює в редакції харківської газети «Вісті». Узимку 1927 року Трублаїні як кореспондент «Вістей» вирушає у двомісячну подорож на Далекий Схід. Його кореспонденції «Листи з далекої подорожі», «Великим Сибірським шляхом» публікуються в газеті під псевдонімом Гнат Завірюха.
В 1930 році Трублаїні вирушає в експедицію в Арктику, на острів Врангеля на криголамі «Ф. Літке». Оскільки місце журналіста в експедиції було вже зайняте, письменник опановує професії кочегара, механіка, вантажника і влаштовується на судно котельним днювальним. За участь у цьому рейсі М.Трублаїні нагороджено медаллю.
Він загинув восени 1941 року у боях під Дніпропетровськом. Ім’ям М. Трублаїні названо українську літературну премію за твори для дітей і юнацтва.
Твори
«Вовки женуться за оленями», збірка
«Оповідання боцмана», збірка
«Берег невідомого острова», збірка
«Хатина на кризі», збірка
«З півночі мчав ураган», збірка
«Лахтак», повість
«Мандрівники», повість
„Шхуна «Колумб», повість
«Орлині гнізда», повість
«Глибинний шлях», науково-фантастичний роман
«Твори у 4-х томах», зібрання
«Мандри Закомарика», збірка
«Оповідання про далеку Північ»
«Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку», казка
«Волохан», збірка
«Крила рожевої чайки», збірка
«Пустуни на пароплаві», збірка
