вівторок, 23 серпня 2022 р.

«Україно, незалежна ти – не забувай» Літературно – святковий етюд





24 серпня 1991 року відбулося відновлення державної незалежності України, що увінчало тривалий шлях нашого народу до самостійності. В основу відзначення 30-ї річниці ми закладаємо ідею тяглості та спадкоємності державотворчих традицій України.



Проголошення незалежності – логічне завершення українського державотворення. Відзначаючи 30-ту річницю ухвалення Акта проголошення незалежності України, ми говоримо про тисячолітню історію нашої державності. Слід вшанувати всі попередні етапи – Русь, Галицько-Волинське князівство, Велике Князівство Литовське, Українську козацьку державу, українські державні утворення початку ХХ століття. Від них сучасна Україна успадкувала традиції державності.

Вперше у ХХ столітті Україна незалежність проголосила 22 січня 1918 року. Після того ми декілька разів втрачали волю через зовнішню агресію та внутрішні чвари. Тому маємо вчитися на помилках попередників і пам’ятати, що національна єдність є обов’язковою умовою збереження державності. Наша сила в соборності, в здатності знаходити спільну мову і спільно протистояти ворожим силам.

Відновлення незалежності України у 1991 році відіграло вирішальну роль у розвалі СРСР та ліквідації комуністичної імперії.

Століття бездержавності коштували нашому народові неймовірних жертв. Лише у ХХ столітті внаслідок Голодомору, Голокосту, державного терору, депортацій та воєн загинули мільйони українців. Маємо пам’ятати, що лише сильна власна держава є гарантією неповторення подібних трагедій.

Незалежність для українців – це передусім нові можливості та торжество прав людини.

Боротьба за незалежність триває й нині. Українці змушені захищати від агресії територіальну цілісність і суверенітет своєї держави. Це боротьба не лише за людей і територію, а й за право бути собою, самим вирішувати, як жити і яке майбутнє обирати.

Сильна та вільна українська держава, активне й відповідальне громадянське суспільство та потужні збройні сили – це те, що гарантує всім українцям гідне майбутнє. 

Література:

В'ятрович, Володимир. Історія з грифом "Секретно". Українське XX століття [Текст] : науково-популярне видання / В'ятрович, Володимир ; Вст. сл. автора. - Львів : Часопис, 2013. - 700 с.


Генерал Петро Григоренко [Текст]: спогади, статті, матеріали / Упоряд. та передм. О.Обертаса. - Київ : Смолоскип, 2008. - 832 с.


Грицак, Ярослав. Нарис історії України. Формування модерної нації XIX-XX століття [Текст]: науково-популярне видання / Грицак, Ярослав. - Київ: Yakaboo Publishing, 2019. - 656 с.


Деревінський, Василь Федорович. В'ячеслав Чорновіл [Текст]: популярне видання / Деревінський, Василь Федорович. - Харків : Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2017. - 256 с.


Деревінський, Василь Федорович. В'ячеслав Чорновіл: дух, що тіло рве до бою [Текст]: громадсько-політичне видання / Деревінський, Василь Федорович. - Харків : Віват, 2017. - 496 с.


Епплбом, Енн. Червоний голод. Війна Сталіна проти України [Текст] = Red Famine. Stalin's War on Ukraine : наукове видання / Епплбом, Енн ; Пер. з англ. Д.Маттінглі, О.Кисіль. - Кн. в суперобкл. - К. : HREC PRESS, 2018. - 440 с.


Жулинський, Микола Григорович. Слово на сторожі нації [Текст]: літературно-критичні твори / Жулинський, Микола Григорович ; Передм. авт.; Худож. Л.Маренкова, О.Урбанська. - Київ: Український письменник, 2015. - 1016 с. 
Книга - це добірка літературно-критичних робіт, есеїв, мемуарів, присвячених всім тим, хто свого часу доклав зусіль до українського націєтворення, хто відстоював своє майбутнє і майбутнє своєї країни


Історія українського парламентаризму. Від допарламентських форм організації політичного життя до сьогодення [Текст] : науково-історичне видання / ред. В.М.Литвина; авт.-упор. О.Г.Аркуша, Т.А.Бевз, О.Д. Бойко та ін.Фотогр. О.Клименка; Передм. В.М.Литвина. - Київ: Дніпро, 2007. - 636 с. Основні віхи життєдіяльності Верховної Ради України I-VI скликання: с.594.


Капранови, брати. Мальована історія Незалежності України [Текст]: літературно-художнє видання / Капранови, брати ; Худ. Ю.Журавель, О.Косенко, Ю.Васін. - Київ : Гамазин, 2016. - 80 с.


Касьянов, Георгій. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років [Текст] : науково-популярне видання / Касьянов, Георгій ; Вст. сл. авт. - Видання друге, випр. і доповн. - Київ : ТОВ "Видавництво "Кліо", 2019. - 248 с. 
Книжку присвячено подіям, пов'язаним із виникненням і розвитком руху протесту в 1960-1980-х роках. У центрі уваги автора - протистояння української інтелігенції та радянської держави. Спроби національно-культурного відродження 1960-х років і його придушення, формування опозиції режимові, політичні течії в дисидентському русі, «український самвидав», репресії проти інакодумців, правозахисний рух - усі ці проблеми розглянуто в контексті загальної еволюції тоталітарної системи до її занепаду. Для істориків, політологів, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться вітчизняною історією


Квітковський, Денис. Боротьба за українську ідею [Текст] : Публіцистика / Квітковський, Денис. - Київ : Центр учбової літератури, 2019. - 602 с.


Корогодский, Роман Миронович. До Брами Світла. Портрети [Текст] : науково-популярне видання / Корогодский, Роман Миронович ; Упор., післ., прим. О.Сінченко. - Київ: Дух і літера, 2016. - 432 с. 
До збірника ввійшли «портретні» есеї Романа Корогодського, написані протягом 1990–2000-х років і надруковані в періодиці (переважно в «Сучасності»), а також у книжках, що виходили за його життя в «Геліконі». Мемуарний есей «Михайлина» вперше побачив світ уже після смерти автора в збірці «Брама світла. Шістдесятники», яку 2009 року упорядкувала Михайлина Коцюбинська (видавництво Українського католицького університету)

"Прапор України - Синій як море, як день золотий". Літературно-історична ремарка




Держа́вний пра́пор Украї́ни — сучасний прапор України, стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього й жовтого кольорів. Співвідношення ширини прапора до його довжини 2:3[1].

Синій і жовтий (золотий) кольори використовувалися на гербі Королівства Руського XIV століття. Вони також уживалися на гербах руських земель, князів, шляхти й міст середньовіччя й раннього нового часу.

Прапор України (1991—1992), пропорції 1:2

Починаючи із XVI століття козаки Війська Запорозького використовували в невеликій кількості прапори-хоругви синьо-жовтих барв[2], а вже з 1710-х років синьо-жовті козацькі прапори почали переважати серед козацьких хоругов, такі прапори часто виготовляли із синього полотнища з нашитим на ньому лицарем у золотих або червоних шатах і золотим орнаментом та арматурою.

Вікіпедія

ЩО ЩЕ ЧИТАТИ:

Мензатюк, Зірка З. Український прапор : [для читання дорослими дітям] / Зірка Мензатюк ; [худож. Г. В. Калмикова]. — Харків : Фоліо, 2018. — [10] с., включ. обкл. : кольор. іл. — (Дитячий світ)

Коли грянув грім : [зб. матеріалів газ. ”Крила України” / під заг. ред. М. Поплавського]. — Вінниця : Консоль, 2016-.

Січинський, В. Український тризуб і прапор / В. Січинський. — Вінніпег : Вид. Спілка Тризуб, 1953. — 71 с. : іл. — Бібліогр.: с. 67-68.

Скотинський, Тадей. Український герб та прапор / Тадей Скотинський. — Львів : Накладом Т-ва ”Просвіта”, 1935 ( : З друк. Вид. спілки ”Діло”). — 37, [5] с., включ. обкл. : іл., [1] арк. кольор. іл. — (Видання Товариства ”Просвіта”; ч. 812 (6)). — Бібліогр.: с. 40.

Скотинський, Тадей. Український герб та прапор [Електронна копія] / Тадей Скотинський. — Львів : Накладом Т-ва ”Просвіта”, 1935 (Київ : НБУ ім. Ярослава Мудрого, 2011). — (Видання Товариства ”Просвіта”; ч. 812 (6)).

пʼятниця, 19 серпня 2022 р.

"Святий Спас: яблучний". Етнографічна замальовка

Святий Спас приготував усього про запас: і дощ, і вітер, і холод, і тепло.


    За народними прикметами, Яблучний Спас означає настання осені і перетворення природи. Прийнято вважати, що ночі після Спаса стають набагато холоднішими. В середній смузі України від цього дня вже можуть починатися приморозки, а тому й ка­жуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про за­пас!»
    Вважається, що саме цього дня природа повертає на осінь і холод, а віряни несуть до церкви кошики з яблуками й квітами. На свято Яблучного Спаса також збирають яблука нового врожаю і заготовлюють його на зиму: варять варення, сушать, консервують.



    Вважається, що Спас не можна їсти яблука до освячення в церкві. У давні часи лише після відвідання богослужіння цього дня люди починали збирати фрукти нового врожаю.
Крім того, дехто вірить, що на Яблучний Спас не можна виконувати важкі роботи, наприклад займатися будівництвом, працювати в полі, по дому і на городі, займатися рукоділлям, шити, прати, а також прибирати.
    В цей день не можна сваритися і лаятися; бажати комусь зла – все погане, що бажається іншій людині, повернеться до того, хто бажав.
Також вважається, що не можна купатися у водоймах. Згідно з давнім повір'ям вважалося, що можна потривожити водяних і русалок, які в цей день залягали на дно і готувалися до зимової сплячки. Якщо потривожили їх — можна було накликати біду на всю сім'ю, вірили предки.
    У давнину люди влаштовували вечірні гуляння і молилися Богу Сонця, прощаючись з ним, так як вірили, що з цього дня світлові дні стають коротшими.
    Православні віруючі можуть сьогодні помолитися Ісусу Христу про зцілення від хвороб, про допомогу в справах і про захист від нечистої сили. Також важливо 19 серпня займатися благодійністю - роздавати їжу жебракам, подавати милостиню і нікому не відмовляти в допомозі.



    Також на Спас прийнято випікати пироги з яблук, готувати млинці та вареники з яблучною начинкою. Також на свято пригощають освяченими яблуками сусідів, друзів і всіх, хто цього потребує. За повір'ям, що у день Яблучного Спаса яблука мають особливу цілющу силу.

    Прийнято варити варення і компоти з яблук, пекти пироги та іншу випічку. Для того, щоб частування було не тільки смачним, але і цілющим, під час готування потрібно вимовити змову:
"Що загадано, то надумано. Що надумано, то збудеться. Що збудеться, то не минеться."
    Яблучний компот вважається одним з найбільш корисних напоїв, як мінімум, тому що не викликає алергії, а це значить, що його сміливо можна давати дітям. До того ж, яблука містять велику кількість магнію, кальцію, калію, фосфору і заліза, а також вітамінів В, С, Е і РР .


Компот зі свіжих яблук класичний :

Яблука - 1 кг
Вода - 3 л
Цукор - 400 г
У каструлю налити воду, довести її до кипіння. Додати цукор, перемішати і варити до повного його розчинення. Яблука вимити, видалити серцевину і нарізати часточками. Викласти в каструлю, довести компот до кипіння і проварити протягом 5-10 хвилин. Напій можна пити відразу або законсервувати, переливши в стерилізовані банки.

Прикмети на яблучний Спас :

Прийшов Спас - бери рукавиці про запас.
Минув Спас - держи кожух про запас.
До Спасівки бджола робить на пана, а після Спасівки на себе.
Як у Спасівку будуть великі вітри, то зима буде з віхолами та лютими морозами .
Якщо у Спасівку на деревах жовтіє листя, це віщує ранню осінь.
Якщо на Спаса нема дощу, то це прикмета, що буде гарна суха осінь. Дощів небагато буде.
Якщо на Спаса йде дощ, січень наступного року буде сніжний, якщо спекотно - січень морозяний.
Якщо антонівка вродила - наступного року хліб уродить.
Пройшов Спас - пішло літо від нас.


Прийшов Спас

автор О. Роговенко

Кажуть люди: «От і Спас,
Йде вже літечко від нас».
Та всього залишив Спас
Добрим людям про запас.


Мед, як сонце, золотий,
Дух від яблук запашний,
Мак, волошки, чорнобривці —
Все на Спаса пригодиться.


Хто працює, той і має,
І про того Спас подбає!
Літо красне, прощавай,
В душах нам тепло лишай.

Які книги прочитати:

Воропай, О. Звичаї нашого народу/Олекса Воропай. — Київ: Фоліо, 2013. — 508 с.

Скарбниця народної мудрості : свята, традиції, прислів'я, приказки / авт.-уклад. О. В. Лаврик. – Харків : Аргумент Принт, 2012. – 256 с.Скуратівський, В. Т. Вінець / В. Т.

 Скуратівський. – Київ : Вид-во УСГА, 1994. – 240 с.

Українське народознавство : навч. посібник / за ред. С. П. Павлюка, Г. Й. Горинь, Р. Ф. Кирчіва. – Львiв : Фенiкс, 1997– 608 с.


Інтернет джерела:


https://suspilne.media/156757-ukrainci-vidznacaut-ablucnij-spas-istoria-ta-tradicii-svata/
https://www.unian.ua/lite/holidays/yabluchniy-spas-2022-data-tradiciji-i-zaboroni-11937426.html
https://www.unian.ua/recipes/drinks/sweet-drinks/recept-kompotu-z-yabluk-na-zimu-naysmachnishi-poyednannya-11934807.htm
https://galinfo.com.ua/news/svyato_spasa_tradytsii_svyatkuvannya_ukraintsiv_370288.html
https://dobrovirshi.com.ua/veselkove-lito/svyata-lita/spas/

субота, 13 серпня 2022 р.

Медовий Спас ще називають Маковеєм або Макавеєм. Етнографічна замальовка

Нехай цей Медовий Спас

У цей нелегкий час

Буде радісним для вас!

Медовий Спас або Маковея: історія свята

В церковному календарі свято Маковея називається днем семи мучеників Маковеїв, їхньої матері Соломонії й учителя Єлеазара, які в 166 році до н. е. прийняли мученицьку смерть від сирійського царя Антіоха Епіфана за свою віру в Бога. У православній традиції Макавеїв уособлюють як символ непорушності в дотриманні християнських заповідей.

Вважається, що назва свята Маковей утворилася шляхом накладення імені Маккавея й співзвучної з ним рослини маку, який дозріває у цей час. Тому на Маковея у церквах святять мак, а також воду та запашні букети з трав.


Що збирають у букет на Маковея?

Серед квітів у букеті обов’язково мають бути великі достиглі голівки маку. Такий букет називається "маковійчик" або "маковейка". До нього можна класти також чорнобривці, жоржини, айстри, гвоздики, барвінок, а також різні трави: васильки, м'яту, чебрець, любисток та інші.

Цікава традиція існує на Житомирщині (Поліссі) – там до маковійнового букета додають морквину, невеликі качани кукурудзи, а ще горох, квасолю, кріп.


Мак в українців має дещо сакральний статус. Раніше, ним обсипали будинок "від усього лихого". Після освячення букети несли додому й клали біля іконок та зберігали до весни, як оберіг. Дехто взимку мак використовує для куті на Різдво, а на Благовіщення раніше засушені квіти дівчата вплітали у волосся.

Разом з тим, це свято називають Медовим Спасом, бо в цей час саме настає період збору меду з вуликів. Тож для тих, хто має свій мед, вважається обов’язковим його посвятити, щоб наступного року мати ще більший "врожай". Не пасічникам у корзинці для освячення можна принести придбаний мед.


Крім цього, на Медовий Спас також існує традиція освячувати воду, оскільки спочатку це свято мало тісний зв'язок з Хрещенням Русі. Адже згідно хронографіям, дехто вважає, що саме в цей день в 988 році князь Володимир хрестив Київську Русь. Тому в цей час люди здійснювали хресний хід на річки й самі умивалися у відкритих водоймах, щоб стати здоровішими. Нині й досі на Спаса освячують воду в церквах.

 

Традиції на Маковія

В Україні до цього свята пекли пироги й коржі з маком. Традиційні букети на Поділлі називалися Маковійчиками. Їх носили до церкви дівчата, перед цим ситно поснідавши, щоб наступний рік був врожайним.

Освячену макову головку також клали під подушку дітям, які погано засинають або неспокійно сплять.

Освячені на Маковія квіти й трави зберігали за іконами як цілюще зілля, яке давали хворій худобі. А освячений у церкві мак використовували для охорони житла, худоби, двору від нечистої сили.

Висушений маковійчик найкраще поставити на підвіконня. У старовину також вірили, що на Маковія жінкам прощаються всі незамолені гріхи, якщо вони самі себе пробачать і помоляться про прощення.


Народні прикмети та повір'я 14 серпня

На Маковія літо закінчується, осінь починається.

У Спаса всього в запасі: і дощ, і вітер, і відро, і різна погода.

На Перший спас і жебрак медку спробує.

Дощ на Маковія – мало пожеж буде.

На Маковія збирають мак.

На Маковія вдовам допомагай – слабкому допомога, а тобі щастя.

Після Першого спасу в воду не заходять.

Після Першого спасу коней у річці не купають.


Із книги:

 Воропай, О. Звичаї нашого народу/Олекса Воропай. — Київ: Фоліо, 2013. — 508 с.



Чотирнадцятого серпня за новим стилем святкується день семи святих мучеників Маковеїв, або, як звичайно кажуть в народі, «Маковея». В цей день у церквах святять воду, квіти й мак. Ранком лине до церкви цілий карнавал осінніх квітів. Дівчата, жінки, хлопці й чоловіки — всі по-святковому вбрані йдуть до церкви й несуть на посвяту великі китиці жовтих купчаків1, чорнобривців2, васильків3 та великі достиглі голівки маку. Після посвяти квіти й голівки маку кладуть за образами і це все там зберігається аж до весни. Весною мак розсівають по городі, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітають до своїх кіс, — «щоб не випадало з голови волосся».

Поміж звичайним городнім маком (4) дівки-чарівниці часто святять ще й мак-видюк (5), що в народньому знахарстві вживається як засіб проти чародійства: цим маком треба обсипати дім, і всі вроки та хитрощі відьми пропадуть безслідно.

Обрядовою їжею на цей день є «шуліки». Готують їх так: печуть коржі, ламають на дрібні шматочки в макітру і заливають медовою ситою та розтертим маком. Ця їжа досить смачна, а особливо її люблять діти.

Існує переказ, що в Києві до року 1890-го жила старенька бабуся, що називалася Козелецька; вона вже тоді мала сто двадцять років і на диво добре зберегла свої сили: до самої смерти вона могла дещо робити в хаті. Пам’ять її теж добре збереглася, Козелецька пам’ятала ті часи, коли на місці теперішнього Хрещатика були малодоступні хащі, що поросли віковими дубами та осокорами. Вона ж розповідала, що тоді існував у Києві звичай — на «Маковея» всі кияни сходилися та з’їжджалися на Дніпро святити воду. Все чоловіче населення повинно було з’являтися на водосвяття в козацькому одязі (6) Шкода, що той добрий звичай не зберігся й досі.

Свято Маковея ще називається в народі «Першого Спаса», або «Спаса на воді». Хворі пропасницею купаються в річці, бо вода в цей день вважається цілющою.

- - - - - - -

1 - Купчаки жовті або городні — Calendula officinalis L.

2 - Чорнобривці — Tagetes paluta.

3 - Васильки — Ocimum basilicum L.

4 - Звичайно, це буває мак снотворний — Papaver somniferum L.

5 - Дикий мак — Papaver rhoeas L.

6 - Зап. від Марії Т-ко з Київщини.