«Для наших ЗСУ». Концерт- інтенція

    Сьогодні відбувся патріотичний захід - концерт-вітання для наших ЗСУ.

  

    В заході приймали активну участь учні молодших класів середньої школи №12. Вони прослухали концерт патріотичної музики за участі Христини Матвієнко – виконавиці власних музичних композицій для кларнета і познайомилися з книжковою виставкою "Україна зможе, Україна переможе", яка вшановує наші ЗСУ та їх внесок в захист та оборону України. 

Христина Матвієнко

Починаючи з 1993 року, 6 грудня в Україні відзначається професійне свято військових – День Збройних сил України. Пов’язане воно з першим формальним узаконенням збройних формувань нової держави – прийняттям у цей день 1991 року двох законів: “Про Збройні Сили України” та “Про оборону України”.

    Україна зараз переживає тяжкі часи. В Україні війна. Воїни ЗСУ боронять нашу землю, бо солдатом не народжуються, а стають.Готовність стати на захист своєї землі, сім'ї, своєї свободи вибору- дуже важлива цінність. Всіх нас об'єднують і надихають наші герої та  символи - Пес Патрон, наші Котики, котики ЗСУ та домашні тваринки , які допомагають нашим захисникам  на лінії вогню.

. 

Хто тримає цей район?

Пес Патрон, пес Патрон

Хто крутіший за iPhone?

Пес Патрон, пес Патрон

    Діти отримали задоволення від прочитаного уривка з книги про песика Патрона і виявили бажання привітати військових ЗСУ, намалювавши вітання-малюнки.

"Ольга Кобилянська". Біобліографічний нарис

Ольга Юліанівна Кобилянська 

народилася 27 листопада 1863 року в  містечку Ґура-Гумора Австро-Угорської імперії (Південна Буковина, сучасна Румунія). 

Батько майбутньої письменниці – Юліан Кобилянський, народився в Галичині. Він належав до шляхетського роду, який мав свій герб і походив з Наддніпрянщини, працював секретарем повітового суду.

 Мати – Марія Вернер, німкеня за національністю, все життя присвятила вихованню сімох дітей (Ольга була четвертою дитиною). З любові до свого чоловіка вона вивчила українську мову, прийняла греко-католицьку віру, виховуючи всіх дітей у повазі і любові до України і всього українського.

 

Ці книги з фонду бібліотеки.

Свою літературну діяльність майстриня слова почала всередині 80-х років XIX ст. Першими літературними спробами юної Кобилянської були вірші, казки, легенди, написані німецькою мовою.

Більшість своїх оповідань Кобилянська писала німецькою, а потім власноруч перекладала їх українською. Ольга багато писала, але свої перші літературні спроби Кобилянська ретельно від усіх приховувала, бо вважала їх чимось майже гріховним.

Творчий шлях О. Кобилянської був складним і суперечливим. У своїх кращих творах вона порушувала питання, які хвилювали народні маси.

Маловідомі факти про письменницю

І наостанок — короткі факти, яких не знайдеш у підручниках із літератури:

● Своє прізвище Ольга писала, як «Кобиляньська»;

● Письменниця дуже хотіла побувати біля моря, але так і не змогла здійснити цю мрію;

● Кобилянська мала відмінний музичний слух;

● Писати українською Ольга почала після знайомства із Софією Окуневською: та переконала її у важливості рідної мови;

● На формування феміністичних поглядів Кобилянської вплинула засновниця українського фемінізму Наталя Кобринська;

● Леся Українка добре знала матір Ольги Кобилянської, а також відгукувалася про неї, як про надзвичайно добру жінку.

               ТОП-10 творів Ольги Кобилянської, які варто прочитати кожному

«В неділю рано зілля копала…»

«Земля»

«Людина»

«Царівна»

«Valse melancolique»

«Через кладку»

«Некультурна»

«Аристократка»

«Сниться»

«Апостол черні»

Що читати про Ольгу Кобилянську:

Модерна українська проза : Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Василь Стефаник і Володимир Винниченко // Українська мова та література. — 2019. — № 11 (915). — С. 14-89. — Бібліогр. в кінці ст. (33 назви).

Рудько, Іванна.    Ольга Кобилянська у світлі вітчизняної бібліографії (до 155-річчя від дня народження письменниці) [Текст] / Іванна Рудько // Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. — 2019. — № 2. — С. 30-31. — Бібліогр. в кінці ст. (6 назв).

Анотація:У статті охарактеризовано опубліковані бібліографічні джерела інформації та персональні бібліографічні посібники про видатну українську письменницю Ольгу Кобилянську.

Василишина, Наталія.    Своєрідність світу природи в творах Ольги Кобилянської / Наталія Василишина // Буковинський журнал. — 2018. — № 2 (108). — С. 138-143. — Бібліогр. в кінці ст. (10 назв).

Вознюк, Володимир.    Українство Ольги Кобилянської [Текст] / Володимир Вознюк // Буковинський журнал. — 2021. — № 4 (122). — С. 141-173. — Бібліогр. в кінці ст. (22 назви).

Сорока, Г.    Урок за новелою Ольги Кобилянської “Valse melancolique”. 10 клас [Текст] / Г. Сорока // Дивослово. — 2020. — № 1. — С. 9-14. — Бібліогр. у кінці ст. (11 назв).

Анотація – образи нових жінок-інтелектуалок: талановитої піаністки Софії, аристократичної Марти, пристрасної і вольової художниці Ганнусі у “Valse melancolique” (“Меланхолійний вальс”) Ольги Кобилянської.

Ковалів, Ю.    Ольга Кобилянська [Текст] / Ю. Ковалів // Слово і час. — 2019. — № 11. — С. 84-85. — Бібліогр. у кінці ст. (2 назви).

Антофійчук, В.    Параболічна структура нарису/новели-притчі Ольги Кобилянської “За готар” [Текст] / В. Антофійчук // Слово і Час. — 2019. — № 3. — С. 65-69. — Бібліогр. в кінці ст. (6 назв).

Голик, О.    “Загадкова сила музики”. Образи нових жінок-інтелектуалок у творі О. Кобилянської “Меланхолійний вальс” [Текст] / О. Голик // Українська мова і література в школах України. — 2018. — № 11. — С. 24-28. — Бібліогр.: с.28 (7 назв).

Приходько, І.    Актуальні акценти в осмисленні творчості Ольги Кобилянської (1863-1942) [Текст] / І. Приходько // Педагогічна думка. — 2017. — № 2. — С. 7-11. — Бібліогр.: с.11(4 назв).

Мельничук, Я.    Ольга Кобилянська та її оточення [Текст] / Я. Мельничук // Дивослово. — 2017. — № 2. — С. 54-57. — Бібліогр.: с.57 (12 назв).

Мельничук, Ярослав.    Ольга Кобилянська у зв‘язках з “людьми чину” – українськими діячами першої третини ХХ ст [Текст] / Я. Мельничук // Українська мова і література в школах України. — 2014. — № 9. — С. 9-12.

                   

"У пам'яті народу - навіки". Інформаційне повідомлення

Сьогодні ми - колектив бібіотеки підтримали акцію "ЗАПАЛИ СВІЧКУ ПАМ'ЯТІ". Свічка пам'яті про людей, які хотіли жити, але їх замордували голодом.

Від голоду в Україні, відомого як Голодомор, померли щонайменше 3,9 мільйона людей. Кількість жертв у всьому СРСР оцінюють у близько сім мільйонів.

Майже 20 країн визнали голод в Україні 1932-33 років геноцидом української нації. Але це питання досі викликає запеклі дискусії серед істориків та політиків, а низка країн, зокрема Росія, заперечують геноцид.

Геноцид

2006 року Верховна Рада офіційно визнала Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу. Публічне заперечення Голодомору вважається протиправним, але покарання за такі дії не передбачене.

Серед істориків та політиків немає єдиної думки щодо того, чи можна вважати Голодомор геноцидом у юридичному значенні цього слова, закріпленому в Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду і покарання за нього.

При цьому "батько Конвенції про геноцид", доктор Рафаель Лемкін, який власне і вигадав цей термін, у 1953 році сказав, що "винищення української нації" - це "класичний приклад геноциду".

Як "Чорний Сталін" влаштував голодомор в найдавнішій країні Африки

Голодомор в Україні. Як "Торгсин" викачував з голодних останнє

Голодомор визнали геноцидом українців 16 держав: Австралія, Грузія, Еквадор, Естонія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, США, Угорщина, Португалія, а також Ватикан як окрема держава.

Фото померлих від голоду в Україні

 Радянська влада суворо забороняла фотографувати Голодомор. Такі знімки вилучали та знищували. Лише одиницям вдавалося відзняти та зберегти фотодокази штучного голоду в Україні. Науково-освітній центр вивчення Голодомору в Торонто (HREC) запустив унікальну онлайн-фотобазу заборонених фото Голодомору ‒ Holodomor Photo Directory. Близько 100 знімків, багато з яких довгий час залишалися невідомими, тепер може побачити кожен.

(6/30)

«Мати зі своїми голодними дітьми» (авторський підпис). Харків, 1933 рік. Alexander Wienerberger / Samara Pearce Archive

    У бібліотеці є книги, публікації про цю сумну сторінку української історії. Хто цікавиться і хоче перепрочитати книжки, вивчити досконало історію України - запрошуємо до нас.

"Світ героїв А. Лінгрен". Літературна вікторина

   Сьогодні читачі бібліотеки відповідали на запитання літературної вікторини і знайомилися з книгами псьменниці та з її життєписом.

Астрід народилася на півдні Швеції в провінції Смоланд 14 листопада 1907 р. Провела щасливе дитинство наповнене іграми і пригодами на фермі в оточенні старшого брата і двох сестер. Саме дитячі роки надихнули згодом письменницю на написання відомих творів.

Після закінчення школи в 16 років Астрід стала журналісткою місцевої газети. В 1926 народила сина Ларса. Через важке фінансове становище їй довелося тимчасово віддати сина на виховання. Забрати сина вона змогла лише в 1931 році, одружившись із Стуре Ліндґреном.

Після одруження займається вихованням дітей (народила доньку Карін в 1934 році) , і написанням описів подорожей і казок для сімейних журналів.

Всесвітньо відома історія про Пеппі Довгупанчоху з'явилася в 1945 році, як стверджує сама Астрід лише через хворобу доньки Карін. Вона захворіла запаленням легень і мамі доводилось щодня розповідати їй різні історії про вигадану дівчинку Пеппі Довгупанчоху. З цього і почалась історія про дівчинку яка не підкорялась ніяким правилам і заборонам. У Астрід Ліндгрен була своя точка зору на виховання дітей, яку вона передала через дівчинку Пеппі - вона вважала єдиним вірним рішенням в вихованні прислухатись до думок і почуттів кожної дитини. Повага до дитини - основа стосунків між дорослим і дитиною.

Перший опублікований твір Астрід У Бріт-Марі легшає на серці вийшов у видавництві «Рабен и Шегрен» 1944 р. Згодом їй запропонували посаду редактора відділу дитячої літератури у цьому ж видавництві, де вона працювала до пенсії до 1970 р. Всі твори письменниці вийшли саме тут. В 1946 році надруковано першу повість про детектива Калле Блюмквіста, яка отримала перше місце на літературному конкурсі. В 1954 році виходить емоційна казкова повість Міо, мій Міо!. Ще одна популярна історія про Малюка і Карлсона видавалась трьома частинами з 1955 до 1968 р. В 1958 році Астрід нагороджена медаллю відомого казкаря Г.Х. Андерсена, а також іншими літературними нагородами.

Померла письменниця 2002 р. в Стокгольмі Джерело: https://nashformat.ua/authors/astrid-lindgren-books 

Авторитет письменниці був настільки великий, що до її думок прислухалися перші особи уряду Швеції. Будучи незадоволеною політичним курсом правлячої еліти, вона організувала великомасштабний пікет в 1976 році, який допоміг сформувати на парламентських виборах ефективну опозицію. Незважаючи на свої можливості, геніальна письменниця жила в маленькій і скромною стокгольмській квартирі, а більшу частину зароблених на продажі книг грошей витрачала на благодійність.

"Ярослав Карпець. Книга "Self-Harm. САМОПОШКОДЖЕННЯ". Презентація книги

Сьогодні  було презентовано нову книгу "Self-Harm. САМОПОШКОДЖЕННЯ", яку написав і презентував автор - Ярослав Карпець.

    Карпець, Я. Self-Harm. Self-Harm. Самопошкодження: повість/ Ярослав Карпець. - Київ: Ліра-К. -  2023. - 202 с.

  Під час повномасштабного вторгнення сотні тисяч дітей були викрадені, депортовані окупантами або насильно всиновлені на території рашистської федерації. Згідно міжнародного права та Конвенції про геноцид 1948 року – це навмисна політика, метою якої є знищення всієї або частини цільової групи — у цьому випадку української нації через її дітей. Це глобальна проблема для української держави, адже діти – це наше майбутнє, а їх повернення – це святий обов’язок кожного громадянина України. На чужині діти й підлітки опиняються у ворожому середовищі, їх одурманюють шкідливою для психіки ідеологією “русскава міра”. Та все починалось ще до 2022 року, ще до чорної дати в новітній українські історії куратори з ерефії розпочали жахливі експерименти-ігри з підлітками в Інтернеті. Мета у них одна: знищити майбутній цвіт української нації.Ця книжка має соціальну мету: розповісти про так звані групи смерті і й убезпечити підлітків від користування ними. Якщо бодай одне життя ця книга врятує, автор уважатиме свою місію виконаною. Розраховано на широке коло читачів

Довідка про Ярослава Карпця.

Ярослав Карпець (псевдонім Яр Левчук, нар. 23 липня 1988, Київ, Україна) — український письменник, журналіст, критик. Член Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України.

Народився 23 липня 1988 в Києві.

2010 — закінчив факультет української мови та літератури, зарубіжної літератури та історії Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.

2013 — закінчив курс акторської майстерності в театрі “МІСТ”.

Член НСЖУ та НСПУ.

Друкувався: "Сільські вісті", "Українське слово", "Друг читача", "Українська літературна газета", "Шлях перемоги", "Буквоїд", "Культурний тренажер", "Інша література", "Укр. Літ", "Філео+логос", "Літера_Днепр", "Глобус", "Культреванш", "Перехрестя", "Сонячне гроно", "Протуберанці слова", "Гучні імена", "МЕГАЛИТ", "Автура", "АртВертеп", "ZAXID.NET", "Сумно. Ком", "Літературний форум", "Дивосвіт", "Коронація слова", "findbook", "Експедиція XXI".

    Цей захід пройшов з учнями 9 і 10 класів середньої школи  № 12. Презентація пройшла жваво з іграми у три команди. Суть гри полягала у зображенні такого явища, яке називається самопошкодження , обговорювали дії психологічної допомоги людині, яка потрапила у складні життєві обставини. Школярі проявили велику емпатію, дуже емоційно сприйняли тему обговорення, яка актуальна в нашому сьогоденні та зацікавились книгою.

Презентація завдання однієї з команд.

Наша книгозбірня поповнилася 2-ма примірниками книги. Тепер цю книгу мають і відділ для дорослих і відділ для дітей.