«Пам’ятаємо, шануємо». Вулична акція «Квіти для письменника» у сквері біля пам’ятника Олеся Гончара

 3 квітня - день народження письменника Олеся Гончара. Його ім'я присвоєно нашій бібліотеці 29 років тому. Сьогодні працівники вшанували пам'ять письменника покладанням квітів біля його пам'ятника.

 

У бібліотеці не один рік існує музейна кімната "Світлиця Олеся Гончара".

Олесь Гончар — це постать, яку часто називають «патріархом» та «совістю» української літератури XX століття. Його життя — це шлях від солдата на передовій Другої світової війни до інтелектуала, який не боявся підіймати питання духовності в часи жорсткої цензури.

Ось кілька ключових граней його особистості:

·        Голос воєнного покоління: Його трилогія «Прапороносці» принесла йому світове визнання. Пройшовши війну від початку до кінця, він зумів описати її не як суху статистику, а як глибоку людську трагедію та тріумф духу.

·        Захисник «Соборів»: Найвідоміший і водночас найдраматичніший його твір — роман «Собор» (1968). У ньому письменник виступив проти нищення історичної пам’яті та духовного «очерствіння» суспільства. За це він зазнав цькування з боку радянської влади, а книгу на довгі роки заборонили.

·        Майстер слова: Тексти Гончара вирізняються особливим психологізмом та ліризмом. Він умів бачити велич у звичайній людині — чи то степовик, чи то студент, чи то старий майстер. Його фраза «Бережіть собори душ ваших» стала справжнім моральним маніфестом для цілих поколінь.

·        Державотворець: Наприкінці життя Олесь Гончар відіграв важливу роль у здобутті Україною Незалежності. Він був одним із тих, хто підтримував «Революцію на граніті» та надихав молодь боротися за свою державу.

"Там, де живе пам'ять і народжуються нові сенси". Інформаційний репортаж

 Мала за честь бути запрошеною на урочисту церемонію вручення Міжнародної німецько-української премії імені Олеся Гончара у Національному музеї літератури України в день народження письменника як завідувачка Бібліотеки сімейного читання імені Олеся Гончара. 

 Премія імені Олеся Гончара відзначає талановитих молодих авторів, які створюють українську літературу навіть у складні часи. Організатори наголосили «Щиро вітаємо нових лауреатів-гончарівців і віримо, що їхні імена не загубляться в сучасній українській літературі, продовжуючи спадщину видатного майстра Олеся Терентійовича Гончара».

Лауреати 2026 року

• Велика проза: Остап Кудлатий (Львів) за роман «Світоч монархії»

• Мала проза: Богдан-Любомир Притула (Сімферополь) за «Нотатки, писані пилом на внутрішній стінці мого черепа»

• Поезія: Андрій Федоришин (Київ) за «Покривало мороку», Юлія Гупалюк (Антрацит, Луганська обл.) за «Друга риба з кінця»

• Публіцистика: Аліна Тітова (Миколаїв) за видання «Незламний та нескорені. Миколаїв — місто героїв»

• Літературознавча праця: Альона Войтович (Вапнярка, Вінницька обл.) за дослідження «Феномен фронтового тексту Олеся Гончара»

Такі події нагадують: література — це не лише книги на полицях, це живий процес, це наша ідентичність. Було надзвичайно приємно бачити очі лауреатів, у яких горить вогонь любові до своєї справи.

"Тарас Шевченко - великий співець України". Вікторина

Нова вікторина

 Запрошуємо до вікторини про творчість Тараса Шевченка!

«Ще не вмерла Україна». Звукова виставка

5 березня в Бібліотеці сімейного читання ім. О. Гончара (вул. М. Шепелєва, 13) відбулася особлива подія — зустріч учнів 3-го класу СШ №12 біля звукової книжкової виставки “Ще не вмерла Україна”. Цей простір став справжнім мостом між книжкою, історією та живим звучанням українського слова.

«Ще не вмерла Україна» — звукова книжкова виставка, де можна почути історію, відчути силу слова. Створена ця виставка з нагоди Дня Державного Гімну України, який відзначають щороку 10 березня. Свято встановлено на честь першого публічного виконання пісні «Ще не вмерла України» у 1865 році в Перемишлі. Гімн — один із трьох ключових державних символів, текст якого написав Павло Чубинський (1862), а музику — Михайло Вербицький (1863).

Юні читачі з цікавістю знайомилися з книгами про історію нашої держави, її символи та видатних постатей. Але головною особливістю виставки стала можливість не лише читати, а й слухати: звучали записи Державного Гімну України, уривки з патріотичних творів та вірші, які допомагали дітям відчути силу й красу українського слова.

Діти уважно слухали, ділилися своїми враженнями та ставили багато запитань. Для когось це була перша нагода почути, як література може оживати через звук. Для когось — можливість ще глибше відчути значення слів, що об’єднують українців.

А ще учні відповіли на запитання пізнавальної вікторини "Ще не вмерла Україна" про Державний гімн України.

Такі зустрічі навчають не лише любити книги, а й усвідомлювати свою причетність до історії та культури України. Адже саме з дитячої цікавості починається велика любов до Батьківщини.

Звукова виставка «Ще не вмерла Україна» створена в рамках Мовознавчого клубу відбулася. Це не просто прослуховування музики чи записів — це подорож крізь час, де голоси минулого, мелодії та слова розповідають історію української ідентичності.

Щира зацікавленість третьокласників, їхні усмішки та захоплені погляди стали найкращим підтвердженням того, що книжка й сьогодні залишається потужним джерелом натхнення.

«Ще не вмерла Україна» — це більше, ніж рядок з пісні. Це символ незламності, пам’яті та надії, що звучить у серцях поколінь.

"Ще не вмерла Україна" про Державний гімн України. Вікторина

10 березня в Україні відзначають День Державного Гімну — свято одного з головних державних символів. Цю дату обрано на честь першого публічного виконання твору «Ще не вмерла України і слава, і воля», що відбулося 10 березня 1865 року в Перемишлі. Музику створив композитор Михайло Вербицький, а слова — поет Павло Чубинський.

Ми пропонуємо відповісти на запитання нашої нової вікторини і перевірити свої знання

 

«Малюємо квіти для рідних». Гурток малювання «Я люблю малювати»

Сьогодні на  гуртку «Я люблю малювати» відбулося тепле й натхненне заняття під назвою «Малюємо квіти для рідних». Діти створювали яскраві композиції, вкладаючи у кожен штрих любов, вдячність і щирі побажання для найдорожчих людей.

Квіти — це не просто краса природи. В українській культурі вони мають особливе значення: символізують любов, турботу, пам’ять і надію. Малюючи соняшники, маки, ромашки чи тюльпани, учасники гуртка вчилися передавати настрій через колір, форму та світло. Хтось обрав ніжні пастельні відтінки, щоб висловити лагідність, а хтось — яскраві й насичені барви, щоб передати радість і тепло.

Під час заняття юні художники ознайомилися з різними техніками зображення квітів: роботою аквареллю, гуашшю та кольоровими олівцями. Вони експериментували з фоном, створювали об’єм за допомогою тіней і вчилися правильно розташовувати елементи на аркуші. Але найголовніше — кожна робота була наповнена особистим змістом.

Наприкінці заняття діти з гордістю презентували свої малюнки, розповідали, кому саме вони їх подарують і які слова хочуть сказати через свої картини. Для когось це був сюрприз для мами, для когось — подарунок бабусі чи сестрі.

Такі творчі зустрічі не лише розвивають художні здібності, а й виховують чуйність, уміння висловлювати почуття та цінувати рідних. Адже іноді один намальований букет може сказати більше, ніж тисяча слів.

Гурток «Я люблю малювати» продовжує надихати дітей творити, мріяти та дарувати світові красу!

«Про те, що в серці маю». Зустріч із письменницею Інною Ковальчук

 У стінах Бібліотеки сімейного читання імені О. Гончара (вул. М. Шепелєва, 13 ) відбулася щира та натхненна зустріч учнів 4–5 класів ліцею №13 із сучасною українською письменницею Інною Ковальчук. Захід пройшов 3 березня 2026 року у Всесвітній день письменника, і кожне слово справді йшло від серця.

Пані Інна розповіла дітям про свій творчий шлях, про те, як народжуються історії, звідки приходить натхнення та чому так важливо вміти слухати себе. Учні із захопленням слухали уривки з книг «Казки навиворіт» і «Казки навколо нас» , ставили багато запитань — від перших кроків у письменстві до секретів створення героїв.

«Відкриваючи цю невеличку книжечку «Казки навколо нас», ви поринаєте в чарівний світ магії» - наголошує письменниця.

«Казки навиворіт» — це сучасна авторська інтерпретація народних сюжетів, у яких знайомі персонажі — Котигорошко, Лисичка, Колобок, Коза-Дереза — постають у новому світлі. Тут добро не завжди буває наївним, а зло — однозначним. У цих історіях оживає мудрість предків, поєднана з гумором, теплом і м’якою іронією. Книга спонукає дітей мислити нестандартно, а дорослим нагадує, що кожна казка — це маленьке дзеркало нашої душі.

Особливо зворушливою стала розмова про мрії, доброту та силу слова. Письменниця наголосила, що кожна дитина має унікальний внутрішній світ, і дуже важливо не боятися висловлювати свої думки й почуття — у щоденнику, вірші чи казці.

Бібліотекарі до цієї події створили інформаційно-художню виставку про Інну Ковальчук «…Шукати себе у слові, чи слово в собі» з матеріалами якої ознайомились школярі і вчителі.

Зустріч пройшла в атмосфері відкритості, щирості та творчого піднесення. Діти отримали не лише інформацію, а й головне — віру у власні здібності та натхнення творити.

Такі події доводять: книга — це живий міст між серцями, а спілкування з автором здатне запалити в дитячих очах справжній вогник любові до читання. 

Наприкінці заходу учні радо привітали нашу гостю із Всесвітнім днем письменника і вручили пані Інні чудовий букет живих квітів.