неділю, 29 березня 2020 р.

КНИГА ПРО УКРАЇНСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ

У рамках проекту"Українська автентика: від давнини до сучасності".


Лозинський, Йосип Іванович.

Українське весілля / Й. І. Лозинський; опрац. тексту, упоряд. і вступ. ст. Р. Ф. Кирчіва. – Київ: Наукова думка, 1992. – 175 c.






Книга якраз вийшла в розпал “азбучної війни”. Її появу сприйняли як виклик українству. Така ситуація не могла не вплинути на загальну оцінку книги. Лише Шашкевич публічно зважився стати на захист “Рускоє весілє”.
Унікальність цієї праці в тому, що там описано до найменших дрібниць українське народне весілля. Йосип  Лозинський зумів докладно передати інформацію про звичаї, які проводили до весілля, так звані “зальоти” і “заручини”. Потім – виряджання молодят до вінця, частування короваєм, а ще зустріч молодої зі свекрухою тощо. Розділ “Свекруха приймає невістку” містить, зокрема, такий опис.
Під дверима хати молодого гуртом просять:

Отвори, мати, новий двір,
Ведемо ти дітя на вибір,
Отвори, мати, світлицю,
Ведемо ти робітницю;
До поля робітницю,
До комори ключницю;
Отвори, мати, ліску,
Ведемо ти невістку.
А свекруха відповідає:
Я невістці нерада,
Єще-м сама не баба;
Халупу си замету,
Хлібойка си напеку…

У цій фундаментальній роботі збереглося багато унікальних прикладів народних звичаїв і традицій, які вже давно забуті й втрачені, ба навіть залишилися поза увагою інших дослідників. Тільки 1992 року “Рускоє весілє” перевидали сучасним українським алфавітом, але під назвою “Українське весілля”. Автор Руського весілля подав найдокладніший і найповніший на той час опис українського народного весілля. У ньому детально зафіксовано структуру весілля, характерні для досліджуваної місцевості традиції, звичаї та обряди, подано тексти весільних пісень з посиланням на те, хто, коли, за яких умов і обставин їх виконує.
Йосип Лозинський детально описав довесільні звичаї – зальоти і заручини, домовленють про віно, підготовку до весілля, запрошення, охарактеризував весільні дружини молодого і молодої, чини дійових осіб і виконавців весілля, весільні обряди у молодої і молодого, зокрема, розплітання коси молодої, приготування короваю, сідання на посаг, благословення молодого і молодої, прощання молодої з подругами – посиранки, посилання молодою сорочки для нареченого, прихід молодого до молодої, виряджання молодят до вінця, забава в корчмі після вінчання, частування короваєм, прощальна вечеря і танець у молодої, відхід молодої до молодого, зустріч із свекрухою, чепчини або пов’язани, відвідини молодого подружжя родиною молодої.
У Руському весіллі  Й.Лозинського є рідкісні, не зафіксовані іншими дослідниками моменти, як наприклад, прихід на поклін до поміщика з короваєм та іншими подарунками, обдарування економа, комісара.
Серед пісенного матеріалу особливо багаті і своєрідні коровайний, посажний, посиранковий, дівоцький, старостинський, боярський цикли. Не менш цікаві і своєрідні пісні, що співаються під час готування сорочки для молодого, вечері у молодого, прибирання молодої і виряджання до вінця, зустрічі дівчат зі свахами, посаду молодят, проводів молодої з рідної хати і її зустрічі зі свекрухою, чепчин, застілля молодої з приносними і старостінами.
Записи Лозинського походять з достовірного джерела. Вони зроблені за словами автора, як на основі його власних спостережень, так і від людей, що добре знали весільний обряд і його пісенний репертуар, часто були його учасниками і виконавцями. Як відзначає упорядник українського видання Руського весілля Й.Лозинського Роман Кирчів: оригінальність і багатство вміщеної  у книзі інформації про народну весільну обрядовість і повнота репертуару текстів обрядових пісень визначають її як справді цінну пам’ятку української етнографії і фольклористики, цікаве і своєрідне для свого часу явище у слов’янському народознавстві.
ЛОЗИНСЬКИЙ ЙОСИП ІВАНОВИЧ (1807–1889)

священик УГКЦ, етнограф (українське весілля у східнослов'янському контексті), мовознавець (автор граматики живої української мови), учасник національного відродження в Галичині

Немає коментарів:

Дописати коментар