"Радіодиктант національної єдності 2025". Година письма

Всеукраїнський радіодиктант національної єдності став щорічною традицією для багатьох українців. Люди пишуть самостійно, або об'єднуюються колективом і пишуть разом з друзями, колегами, побратимами та посестрами. Цьогоріч Всеукраїнський радіодиктант національної єдності відбувається в 25-те. У День української писемності та мови, який святкують у понеділок, 27 жовтня всі охочі змогли долучитися до події. Розпочався радіодиктант об 11:00. Працівники бібліотеки долучилися і написали диктант.

Авторкою тексту 25-го Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності станла українська письменниця Євгенія Кузнєцова, яка є авторкою романів Спитайте Мієчку, Драбина, Вівці цілі, а також нон-фікшена про мовну реальність в СРСР Мова-меч. Як говорила Радянська імперія. У 2023 році роман Драбина Кузнєцової став Книгою року BBC, а у 2025 році увійшов до короткого списку літературної премії Центральної Європи Angelus.

Долучитися до написання Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності зможе будь-хто охочий як в Україні, так і за кордоном у різних країнах світу. Одна з головних ідей події - об'єднати українців. У часи повномасштабного вторгнення, коли українці виїхали за межі держави, аби рятуватися від російської агресії, написання диктанту в один час може додати відчуття єднання.

«Часто люди кажуть, що для них участь у Радіодиктанті — це спосіб показати, що вони поважають, підтримують українську мову. Це особливо цінно, бо Радіодиктант — це вже не просто медіапроєкт, він переріс у масштабний флешмоб», — зазначила Юлія Шелудько.

"Цікавинки Чорного моря". Пізнавальна вікторина

Свято Міжнародний день Чорного моря відзначають наприкінці жовтня. Воно носить екологічний характер. Святкові заходи включають різноманітні акції екологів і фахівців в області екології на захисту Чорного моря.

Це свято відзначається в день, коли в 1996 році шість причорноморських країн - Болгарія, Румунія, Туреччина, Грузія, Росія і Україна - підписали Стратегічний план дій з реабілітації і захисту Чорного моря.

Цей План був розроблений після проведення всебічних досліджень морського середовища, які показали, що його життєздатність істотно погіршилася порівняно з попередніми трьома десятиліттями.

Чорне море і його води Керченською протокою з’єднуються з Азовським морем, а протокою Босфор - з Мармуровим морем, через протоку Дарданелли - з Егейським і Середземним морями, будучи внутрішнім морем басейну Атлантичного океану. Його екологія дуже важлива для всього прилеглого регіону. У море впадають такі великі річки, як Дунай, Дніпро, Дністер і більш дрібні - Мзимта, Псоу, Бзибь, Ріоні, Кодор, Інгурі, Чорох, Кизилирмак, Єшільирмак, Сакар’я, Південний Буг, Камчия, Велека. Щорічний річковий стік в Чорне море орієнтовно становить близько 310 кубічних кілометрів, причому 80% цих вод виноситься на північно-західну шельфову частину, переважно Дунаєм та Дніпром. У морі мешкає більше 2,5 тис. видів тварин і риб. Рослинний світ моря представлений більш ніж 270 видами багатоклітинних зелених, червоних і бурих донних водоростей, фітопланктон включає не менше 600 видів.

Міжнародний день Чорного моря святкують 31 жовтня. Головна теза і тема цього дня - екологія чорноморського басейну і її збереження. У цей день проводяться активні заходи щодо інформування широкої громадськості про сферу і проблеми його екології, поточний екологічний стан і дії, щодо її поліпшення, в тому числі і заходи протидії перелову риби, який завдає значної шкоди морській екосистемі.

Нагадаємо, що Європейський день моря святкують 20 травня, Всесвітній день моря відзначають в останній четвер вересня.

“Яблуко моєї мрії”. Творча година - інтерактив зі створення «яблуневого дерева» у дитячому закладі №630.

21 жовтня 2025 року до Всесвітнього дня яблука у дитячому садочку №630 відбулася яскрава та пізнавальна творча година-інтерактив “Яблуко моєї мрії”. Це свято стало справжнім вибухом позитиву, натхнення та дитячої фантазії.

Цей захід організували і провели бібліотекарки Бібліотеки сімейного читання імені Олеся Гончара – філії Солом'янської ЦБС (вул. М. Шепелєва,13)

Бібіотекарки цього осіннього дня завітали до малюків з книжками про яблука і з кошиком смачних, запашних, цілющих  червоних яблук.

Дошкільнята разом із вихователями вирушили у чарівну подорож до світу яблук — символу здоров’я, добробуту та щедрості природи. Під час заходу діти дізналися багато цікавого: як ростуть яблуні, які бувають сорти яблук, чому цей фрукт такий корисний для людини.

У веселій ігровій формі малята розв’язували загадки, співали пісеньки про яблука, брали участь у рухливих іграх і навіть проводили маленькі “досліди”, порівнюючи яблука за кольором, формою та запахом.

Найцікавішою частиною стала творча інтерактивна колективна робота — створення власного яблуневого дерева “яблуко моєї мрії”. Кожна дитина мала змогу проявити свою активну участь: вибрати паперове яблучко і помістити його на макет яблуневого дерева, при цьому  сказати про своє бажання-мрію.

На завершення всі разом оформили “Яблучне дерево мрій” — колективну композицію. Ця спільна праця подарувала малюкам відчуття єдності та гордості за власні мрії та  бажання.

"Про Декларацію Відповідальної Людини". Національний урок у бібліотеці

 Богдан Гаврилишин — приклад особистої та громадянської відповідальності

Сьогодні ми пговоримо про людину, яка стала символом мудрості, гідності й відповідальності — Богдана Дмитровича Гаврилишина.

Він був українцем, який зміг здобути світове визнання, але ніколи не забував про свій народ і свою країну.

На екрані — фото Богдана Гаврилишина, коротка довідка, цитата

Богдан Гаврилишин народився 1926 року на Тернопільщині. Після війни жив у Канаді та Швейцарії, де став відомим економістом і професором міжнародного менеджменту.

Він був членом Римського клубу, радником кількох урядів світу, але своє серце й енергію віддавав Україні.

Після відновлення незалежності активно працював над тим, щоб виховати нове покоління відповідальних українців — освічених, чесних, здатних брати відповідальність за майбутнє держави.

Ділилися думками з приводу цитати “Відповідальність — це не тягар, а честь. Бо лише відповідальна людина може бути вільною.”

— Богдан Гаврилишин

Бібліотекарка звернулась до присутніх:

Як ви розумієте ці слова?

Чи погоджуєтеся, що свобода й відповідальність пов’язані між собою?

Відбувся короткий діалог, де старшокласники спілкувалися між собою.

 Богдан Гаврилишин:

• Створив Фонд Богдана Гаврилишина, який підтримує молодь, що прагне змін у країні.

• Ініціював програму «Молодь змінить Україну», завдяки якій сотні молодих людей навчилися брати відповідальність за розвиток своїх громад.

• Автор книги «До ефективних суспільств», де описав бачення світу, у якому люди живуть за принципами відповідальності, справедливості та співпраці.

 Обговорили з 11-класниками кілька важливих питань, які стосуюься відповідальності людини, які відповідають Декларації відповідальної людини, яку склав Богдан Гаврилишин.

1. Яку відповідальність несе сучасна українська молодь перед країною?

2. Що може зробити кожен із нас, щоб бути «агентом змін» у своєму місті чи школі?

3. Чи можемо ми наслідувати приклад Богдана Гаврилишина у власному житті?

Життя Богдана Гаврилишина — це доказ того, що навіть одна людина може змінити світ, якщо живе з відповідальністю, любов’ю до своєї країни та вірою в людей.

Нехай його приклад надихає нас робити свідомий вибір і брати відповідальність за своє майбутнє й майбутнє України.

Останнім аккордом уроку стала Групова вправа: “Відповідальний вчинок — який він?” (учасники отримали картки з описом ситуації , а потім  розповідають, як би діяли).

«Здоров’я жінки – запорука майбутнього». Інформаційна година.

 Осіннього прохолодного дня в стінах Бібліотеки 20 жовтня 2025 року панувала особлива атмосфера — затишна, сповнена щирості та турботи. Саме тут відбулася інформаційна година «Здоров’я жінки – запорука майбутнього», яка зібрала всіх, кому небайдуже питання гармонії тіла, душі та серця, ментального здоров’я, особливо у теперішній час, коли у країні йде війна.

Бібліотекарі підготували тематичну книжкову виставку, де кожна книга мовила про головне: як важливо берегти себе. Учасниці з цікавістю гортали сторінки видань про правильне харчування, психологічну рівновагу, фізичну активність і внутрішню силу жінки.

Поради медичних фахівців, обмін думками й власним досвідом перетворили цю зустріч на теплу, щиру розмову — ніби за чашкою чаю з подругами.

Тому, що здоров’я жінки – це не лише її особистий скарб, а це основа благополуччя родини, суспільства, майбутніх поколінь. Часто, прагнучи бути «ідеальною» дружиною, мамою, працівницею, жінка відкладає турботу про себе на потім. Але варто іноді зупинитися й запитати: «чи вистачає мені часу на себе?». Тому, що  саме турбота про власне здоров’я — найкраща інвестиція у майбутнє.

Під час заходу йшлося не лише про медичні аспекти, а й про роль жінки в суспільстві. Україна вже зробила важливі кроки до гендерної рівності — ухвалено низку законів, серед яких «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Рівноправна участь жінок у прийнятті рішень є невід’ємною складовою демократичного розвитку та децентралізації в нашій державі.

На завершення учасниці дійшли спільного висновку:

здоров’я — це не розкіш, а необхідність;

увага до себе — не егоїзм, а прояв любові;

а профілактика — ключ до довгого й щасливого життя.

Треба берегти себе, не відкладаючи турботу на завтра.

Регулярні медичні огляди, рух, повноцінний відпочинок і гармонія з собою — це кроки до жіночого здоров’я, краси та впевненості в майбутньому.

Ще всі присутні переглянули відео Центру громадського здоров’я України:

«Що потрібно знати про жіноче здоров’я» [Електронний ресурс] // Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=fjlxpPAcxjU

Ми ще раз наголосили, що бібліотека приймає активну участь у Проєкті БФ «Бібліотечна країна» «Здорові бібліотеки» за підтримки українсько-швейцарського проєкту «Скорочення поширеності факторів ризику неінфекційних захворювань (НІЗ) в Україні» (скорочено "Діємо для здоров'я"), який має на меті зменшити тягар хвороб та запобігти передчасній смертності від НІЗ. Проєкт реалізується за підтримки Швейцарії, що надається через Швейцарську агенцію розвитку та співробітництва (SDC).

Розповідь про відкриття виставки "Україна і Я" Олі Куцаченко

14 жовтня 2025 року, у Бібліотеці сімейного читання імені Олеся Гончара – філії Солом’янської ЦБС панувала особлива атмосфера. Тут відбулося відкриття виставки юної художниці Олі Куцаченко, якій усього 11 років. 

Її перша персональна експозиція отримала символічну назву — "Україна і Я". 

Зала була наповнена світлом і кольором — так само, як і кожна робота Олі. 

Акварелі мерехтіли м’якими відтінками блакиті, зелені й сонячного жовтого. Поруч — малюнки, створені простим олівцем, але в них відчувалася глибина й щирість дитячої душі. 

Глядачі зупинялися перед кожною роботою, щоб уважніше роздивитися — бо у кожній картині звучала історія: про мирне небо, про маму й тата, про все українське.

 На відкритті були присутні, батьки, рідні а також місцеві художники, які щиро дивувалися її таланту. Бабуся Алла у своїй промові сказала: — "Коли діти малюють Україну — вона завжди виглядає красивою. Бо бачать її очима серця." 

Оля трохи соромилася уваги, але, коли їй вручили букет жовто-блакитних квітів, усміхнулася і сказала: — "Я просто люблю малювати те, що люблю — Україну."

 Після офіційного відкриття гості могли поспілкуватися з авторкою, скуштувати печиво, яким пригощала мама Олі. 

Виставка "Україна і Я" стала не лише святом творчості, а й нагадуванням про те, як багато світла й любові може принести у світ дитяча душа, якщо в неї вірять.

 Виставка триватиме упродовж місяця. Усі охочі можуть відвідати її безкоштовно та підтримати юну мисткиню.

 

"Здорові бібліотеки" – рухаємося разом! Колективна фізкультрозминка

Наша бібліотека долучилася до всеукраїнського проєкту "Здорові бібліотеки", адже здоров’я – це справжній скарб, який потрібно берегти та розвивати. Ми долучилися до цього проєкту, організували Куточок здров'я з книжками, тонометром, глюкометром, масажером, електронними вагами, спортивними знаряддями. А також і ми вирішили почати з найпростішого, але дуже ефективного – фізкультрозминок для нашого колективу! 

"Здорові бібліотеки" – це проєкт, що впроваджується в Україні благодійним фондом «Бібліотечна країна» за підтримки швейцарської агенції розвитку та співробітництва (SDC). Його мета – інформувати громадян про профілактику неінфекційних захворювань (НІЗ) через бібліотеки, які виступають як інформаційні центри, проводячи лекції, організовуючи зустрічі з авторами, створюючи «куточки здоров'я» та забезпечуючи відповідною літературою. 

Щодня ми відкладаємо книги й комп’ютери, щоб на кілька хвилин присвятити час собі:

•  робимо легкі вправи для спини та шиї,
• крутимо хулахуп
• скакаємо на скакалках
• заряджаємо м’язи рук та ніг,
•  додаємо трохи дихальної гімнастики.

Такі невеличкі перерви не лише покращують самопочуття, а й дарують гарний настрій та заряд енергії на цілий день. А ще – це чудова нагода відчути командний дух та нагадати собі: здоров’я формується у щоденних звичках.

Ми хочемо, щоб усі переконалися, що бібліотека – це не тільки місце для знань, а й простір, де піклуються про людей. 

«День знань», участь у святі СШ №173

    Вітаєм щиро вас з Днем знань!

Бажаєм здійснення бажань.

Все розуміти із півслова,

І легко вчити інші мови.

Нехай жага до знань не згасне.

Хай будуть ґаджети сучасні.

Ведуть нехай до перемоги

Розумні й мудрі педагоги.

Бажаємо гарно вчитися і читати банато книг, а ми вам у цьому допоможемо

Моменти свята у середній школі № 173, м. Київ.

Навчання стартувало 1 вересня 2025 року та триватиме до 30 червня 2026 року  У червні планують компенсаторні заняття та індивідуальні консультації  Семестри: перший розпочався 1 вересня і триватиме до 24 грудня 2025-го. Другий: 12 січня – 30 травня 2026 року, повідомляє міська влада.  Осінні канікули триватимуть з 27 жовтня до 2 листопада 2025-го. Зимові: 25 грудня 2025-го – 11 січня 2026-го. Весняні: 23–29 березня 2026-го.  Додаткові для перших класів: 16–21 лютого 2026 року.  Останній дзвоник: 29 травня 2026 року. 

Хвилюючі моменти 1 вересня 2025:

Казка про перше вересня

Сьогодні останній день літа. Вже куплені ручки, зошити. Одягнуті у новенькі обкладинки книжки сьогодні ночуватимуть на письмовому столі. Відпрасована мамою форма гарно складена на стільці. Даринка вкладається спати. Другий клас – це не жарти, вже почнуть ставити оцінки. Як цікаво буде всіх побачити після літа! Сама Даринка знає, як змінилася за цей час – виросла, засмагла. Гарна була пора, але вже й вчитися хочеться!!! Ой, як кортить, щоб швидше наступило завтра!

Так, хвилюючись, Даринка не помітила, як заснула. Мама тихенько зазирнула у її кімнату, вкрила ковдрою, поправила подушку і поцілувала на ніч. Вже другий клас! Яка доросла донька! І коли виросла? Клацнув вимикач і зачинилися двері.

– Даринко, доню, прокидайся, час вже вставати до школи.

– Добре, мамо, встаю! – Даринка вскочила у капці і побігла до ванної умитись. Мама приготувала канапки, зробила запашного чаю.

– Їж. Не поспішай, у нас ще є час.

Та дівчинці зовсім не хочеться чекати. Даринка швиденько з’їла свій сніданок і побігла вдягатися. Нова форма виглядала дуже по-дорослому. Мама прикрасила кіски бантиками, дістала з вази букет айстр для вчительки. Ну. Нарешті, вибігла з хати. А по дорозі...

– Привіт, Даринко, вітаю зі святом! – цвірінькнув горобець, який вистрибнув невідомо звідки перед самісіньким носом.

– Добридень, дівчинко! Гарно вчися! – серйозно мовив надутий голуб.

– Яке там "гаррррно"! Кому тррреба те гаррррно?! – проскрекотіла сорока.

Від здивування Даруся завмерла. Птахи розмовляють? Ой, а де поділася мама? А де татко? Розгублена дівчинка озиралася навкруги і не впізнавала свого двору...

– Де я?! – ледь не плачучи вигукнула вона.

– Як це де? Як це де? – знову вставила свого гострого дзьоба у розмову Сорока. – В країні знань!

– Але ж такої країни не існує!

– Існує, дитино, ще й як існує, - зронила кілька червоних ягідок Горобина. – Ось, дивись, в тому кутку в нас район уроку "Україна і я" – там живуть вітри з тваринами, і герб з прапором. Ще є область математики. Он там, бачиш?

Дерево простягло гілку і показало туди, де одиниці грали в шахи з двійками, а п’ятірки вирішували, додаватись їм до трійок, чи, краще, до четвірок. Вони довго вагались і, врешті додались самі до себе. П’ятірки зчинили такий галас, що всі цифри переплутались. Одинички опинилися біля дев’яток, двійки – біля четвірок.

– Бачиш, Даринко, тобі доведеться допомогти цифрам стати по порядку, бо ж вони загородили дорогу.

Ну, ось, нарешті, в області математики тиша і порядок.

Дівчинка покрутила головою і побачила, що є ще й квартал читання, де цілі рядки букв ходили за руки одна з одною і про щось розповідали. З того місця, де стояла Даринка було чути лише тихе бубоніння. А потім ще стало видно область української мови. Суворі крапки і коми уважно дивилися на речення, визначаючи, чи є в ньому помилка. От, раптом, помилка знайшлась, комі довелося брати червону ручку, щоб її виправити. Помилка не давалась, пручалась, намагалася втекти . Знову Даринці довелося допомагати.

Навколо поважно, у капелюхах і нових обгортках ходили підручники. От пройшла Читанка:

– Добридень, люба дівчинко, – привіталась вона. – Сподіваюсь, ти добре умієш читати? Цього року доведеться часто брати мене до рук. Та, якщо ти не лінуватимешся, я допомагатиму!

– Я люблю читати! – Вигукнула дівчинка.

– Це добре! Бачу, ти гарно вчитимешся, бажаю тобі успіху. А тепер можеш бігти далі, ти дуже допомогла нашій країні. Біжи, не запізнись на перший урок.

Слідом пробігла математика. Вічно заклопотана, вона лише встигла подякувати за допомогу цифрам. Тільки дівчинка розтулила рота, щоб відповісти, математика уже й зникла.

Українська мова привіталася і не заговорила до Даринки, тільки лагідно всміхнулася. Дівчинка стисла свій букет, попрощалася з усіма. Дорогою їй траплялися вчені лисиці, кіт у чоботях з казками під лапою. І от, коли вона дійшла до школи і мала привітатися до однокласників...

– Даринко, прокидайся, пора збиратися до школи!

"О! То це був лише сон", – подумала Даринка, усміхнулась, вскочила у капці і побігла вмиватись!

"Стіл пам'яті" - Акція пам'яті у бібліотеці

🌻Стіл пам’яті 2025 – зарезервовано для найсміливіших серед нас! За цей стіл вже не сядуть і не прийдуть до біблотеки: 

Олег АФАНАС

Максим ПЕТРЕНКО

Катерина ТРОЯН

Павло ЗАТІРКА

Денис ПРИЩЕП

Це наші знайомі, читачі бібліотеки.

29 серпня, у День пам’яті Захисників України, відбулася акція Стіл пам’яті. У ресторанах і закладах, які долучилися до ініціативи, один столик залишатиметься заброньованим на весь день. Це стіл у пам’ять про загиблих Захисників України.

Благодійний фонд імені Іллі Грабара та Платформа пам’яті Меморіал запросили до участі в національній акції Стіл пам’яті 2025 — 29 серпня, у День пам’яті загиблих захисників України. Минулого року такі столи зарезервували понад 800 закладів у всіх регіонах України.

«Ми пропонуємо вам зарезервувати один столик у закладі (організації) і засервірувати його в пам’ять про полеглих героїв. Весь день цей столик ніхто не займатиме. Він наче чекає на важливого гостя, що ось-ось має прийти. Стіл пам’яті - це проста і важлива дія, яку ми творимо разом для вшанування людей, що віддали життя за Україну, за кожного з нас. Це — наша вдячність, солідарність, турбота. Це пам’ять, яка серед нас», — кажуть організатори події.

Цьогоріч — до участі в загальнонаціональній акції запрошують заклади та організації з усіх регіонів України:

ресторани, кафе, кав’ярні та інші заклади харчування

військові підрозділи

заклади освіти, книгарні, бібліотеки

Усі учасники були позначені на спільній національній карті Стіл пам’яті 2025.

Нагадаємо, акцію Стіл пам’яті 2023 року ініціювала Марія Грабар на згадку про коханого Іллю Грабара, який поліг у бою за Україну, та всіх полеглих героїв. У 2024 році Фонд імені Іллі Грабара і платформа Меморіал об'єднали зусилля, щоб масштабувати Стіл пам’яті.

Літературно-музична година «Український прапор – наша гордість і найвідоміший символ України»

 19 серпня в дитячому садку № 630 відбулася літературно-музична година під назвою «Український прапор – наша гордість і найвідоміший символ України» за організації та проведення Бібліотеки сімейного читання імені Олеся Гончара (вул. М. Шепелєва,13). 

Захід був присвячений наближенню Дня Державного Прапора України та Дня Незалежності.

Метою зустрічі стало формування у вихованців почуття патріотизму, любові до Батьківщини та шанобливого ставлення до державних символів.

Діти дізналися про історію синьо-жовтого прапора, його значення та символіку: синій колір – це чисте українське небо, а жовтий – золота пшениця на родючих ланах. Бібліотекарі у доступній формі розповіли малюкам, що прапор є символом єдності, свободи та незламності українського народу.

Програма заходу була насиченою та цікавою:

• прозвучали вірші про Україну та її символи;

Наталя Карпенко

ПРАПОР УКРАЇНИ

Прапор України – жито і блакить,

Прапор України в небі майорить.

З прапором – на свято, з прапором – у бій,

Це моя святиня, символ волі мій!

Олександр Олесь

РІДНИЙ НАШ ПРАПОР

Синій, як море, як день, золотий —

З неба і сонця наш прапор ясний.

Рідний наш прапор високо несім!

Хай він, уславлений, квітне усім!

Гляньте, на ньому волошки цвітуть,

Гляньте, жита в ньому золото ллють.

З жита й волошок наш прапор ясний.

З неба і сонця, як день весняний

Вадим Крищенко

ПРАПОР УКРАЇНИ

Вже скільки закривавлених століть 

Тебе, Вкраїно, імені лишали... 

Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить: 

Внесіте прапор вільної Держави!

Степів таврійських і карпатських гір 

З'єднався колір синій і жовтавий. 

Гей, недругам усім наперекір – 

Внесіте прапор вільної Держави!

Ганьбив наш прапор зловорожий гнів, 

Його полотна в попелі лежали... 

Але він знов, як день новий, розцвів, 

Внесіте прапор вільної Держави!

Повірмо в те, що нас вже не збороть, 

І долучаймось до добра і слави. 

Хай будуть з нами Правда і Господь – 

Внесіте прапор вільної Держави!

Наталка Поклад

СИНЬО-ЖОВТИЙ ПРАПОР УКРАЇНИ

Синьо-жовтий прапор України –

Це безхмарне небо, синє-синє,

А під небом золотіє нива,

І народ – і вільний, і щасливий. 

Прапор, як святиню, любі діти,

Треба шанувати й боронити.

Прапор – символ нашої держави,

Він для всіх ознака сили й слави. 

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє-небо, жовте-жито;

Прапор свій оберігаєм.

Він святиня, знають діти.

• діти слухали пісні про рідний край та державний прапор;

Марія Пацкань — «Серце Україна»;

Використано фрагменти запису пісні «Ми діти України» на слова і музику Зої Красуляк, яку виконали вихованці Театру пісні «Барвисті мальви» КЗ КОР «Центр творчості дітей та юнацтва Київщини».

• проведено інтерактивну вікторину «Що я знаю про прапор України?»;

Святкову атмосферу доповнювали музичні номери та огляд книг, які бібліотекарі принесли для ознайомлення. Діти з гордістю тримали у руках синьо-жовті стрічки та  синьо-жовті кульки та із захопленням брали участь у всіх конкурсах і виступах.

Завершальним акордом заходу стало спільне в фото.

Таким чином, літературно-музична година в садочку № 630 стала справжнім святом єдності та патріотизму, а також допомогла малюкам усвідомити, що український прапор – це не просто символ, а наша спільна гордість і духовна опора.

"Нове дослідження пояснює: Чому ми всі так ненавидимо понеділки". Експрес-інформація від бібліотекаря

Понеділок

Нове дослідження показує, що стрес, який відчувають багато людей у понеділок, закладений у нашій біології, і він впливає як на працюючих, так і на пенсіонерів. Ефект «тривожного понеділка» порушує роботу важливих систем організму, включаючи регуляцію кортизолу та здоров’я серця. Дослідники відзначили зростання рівня кортизолу на 23% та збільшення ризику серцевого нападу на 19%, що свідчить про те, що понеділковий стрес може впливати на весь тиждень.

Уявіть собі: після спокійних і відновлювальних вихідних ваш будильник о 6 ранку дзвонить у найненависніший день тижня — у понеділок. Незалежно від того, працюєте ви вдома чи їздите в офіс, ранок понеділка сигналізує вашому мозку та тілу, що робочий тиждень розпочався. Можливо, ви думаєте, що так почуваються всі, або що у вашій мозковій хімії є щось унікальне, що робить понеділок таким жахливим. Але згідно з новим дослідженням, проведеним Університетом Гонконгу та опублікованим у Journal of Affective Disorders, очевидно, що ви не самотні. Дослідники виявили, що понеділковий стрес закладений у нашій біології, і як суспільство ми всі запрограмовані ненавидіти цей перший день робочого тижня (так, це навіть впливає на пенсіонерів!). Щоб дізнатися більше, ми розібралися, чому понеділки пов’язані з підвищеним почуттям тривоги, де ці почуття перевантаження знаходяться в тілі та як вони можуть впливати на наше загальне здоров’я.

Зв’язок між понеділком і стресом

Ефект «тривожного понеділка» спостерігався як у працюючих людей, так і у пенсіонерів, при цьому дослідники проаналізували дані понад 3500 літніх людей, які брали участь у довгостроковому дослідженні старіння. «Понеділки діють як культурний “підсилювач стресу”», — каже професор Тарані Чандола, провідний автор дослідження. «Для деяких літніх людей перехід до нового тижня викликає біологічний каскад, який триває місяцями. Це не про роботу — це про те, наскільки глибоко понеділки вкорінені в нашу стресову фізіологію, навіть після закінчення кар’єри». Було виявлено, що гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова вісь (HPA), тобто сукупність залоз і гормонів, що контролюють рівень кортизолу, гіпертонії, інсуліну та імунітету, унікально порушується саме в понеділок. В нашій людській фізіології та культурі закладено, що понеділки є підсилювачами стресу.

Крім усвідомлення того, що ми схильні ненавидіти понеділки, дослідники також проаналізували вплив «тривожного понеділка» на наше загальне здоров’я. Ключові висновки включали збільшення рівня кортизолу на 23% (виявлене у зразках волосся), причому люди, які не працюють, постраждали так само сильно, як і працюючі, та збільшення серцевих нападів на 19%. Цікаво, що дослідження виявило: лише 23% ефекту «тривожного понеділка» пов’язано з поясненими причинами, переважно сприйнятою тривогою в понеділок, тоді як інші 77% ефекту були результатом «нез’ясованого компонента».

Висновок: Це нормально — бути поблажливим до себе в понеділок, тому що це не просто псевдо-симптоми викликають те жахливе відчуття всередині. Будьте добрі до себе та до інших, особливо на початку тижня!

https://ukrhealth.net/nove-doslidzhennya-poyasnyuye-chomu-my-vsi-tak-nenavydymo-ponedilky/

"Шлях до перемог". Гурток шахової гри "Казкові шахи"

 Літнього дня в бібліотеці зібралися діти на заняття у шаховому гуртку. Надворі стояла спека, а в прохолодній залі, де стояли довгі столи з шахівницями, панувала особлива тиша, переривана лише рухом фігур та тихими переговорами.

Керівник гуртка, почав заняття з короткої розповіді про відомих шахових чемпіонів. Він показав дітям старі світлини та пояснив, що кожна партія — це наче маленька битва, де важлива не сила, а мудрість, терпіння й уважність.

Потім діти сіли парами й розпочали гру. Хтось обережно пересував пішака вперед, хтось сміливо виставляв коня. Богдан довго думав над кожним ходом і так захопився, що й забув про час. А Матвій навпаки робив ходи швидко, але часто потрапляв у пастку суперника. Тренер зупиняв гру, щоб пояснити:

— Шахи — це не лише змагання, а й навчання думати наперед. Умій передбачати, що станеться далі.

Після кількох партій діти зробили перерву й вийшли у хол бібліотеки. Там вони обговорювали, хто переміг, сміялися, ділилися планами на наступні ігри. Також переключилися на гру з настільного футболу, що було весело та азартно.

Наприкінці заняття тренер підсумував:

— У шахах, як і в житті, важливо вчитися не лише вигравати, а й приймати поразки. Кожен хід — це крок до мудрості.

Ми сподіваємось, що діти поверталися додому натхненні, знаючи, що наступного разу вони знову сядуть за дошку й відкриють для себе нові таємниці стародавньої гри.

Вистава «Сам…Один…» — інсценізація роману Ярослава Карпця «Self Harm. Самопошкодження»

 «Тиша перед бурею»

Київ задихався у літньому спекотному спокої, коли 2 серпня несподівано принесло подих осені. Небо над містом повисло низько, ніби прагнуло зазирнути у вікна театру «Вільні». А там — за щільною завісою чорного оксамиту — щось народжувалося. Не просто вистава. Сповідь. Вибух. Протест.

П’єса Ярослава Карпця «Сам…Один…» — інсценізація його роману «Self Harm. Самопошкодження» — готувалася мовчки, без гучного піару. Театр вирішив: хай говорить тиша. Вона скаже більше за тисячу афіш.

Глядачі почали сходитись за годину до початку. Серед них — студенти, ветерани, літні кияни, молоді пари, інтелігенція. Всі такі різні — але щось об’єднувало їх у цьому просторі. Можливо, це була потреба побачити когось — вільного, зраненого, чесного — на сцені.

У залі світло згасло. 

Сцена. Актори.

Вони — в різному одязі. З декорацій – хребет риби. І світло, яке змінює форму й емоцію. Монолог  актора слідчого — не текст, а потік свідомості. Він говорить до себе. До тіла. До матері. До країни. Він — як дзеркало, в яке боляче дивитися, але неможливо відвести погляд.

— «Ти кажеш, що це — слабкість. А я кажу — це мій спосіб кричати, коли мені не можна кричати вголос…»

Слова кожного актора сипалися, як скалки. Глядачі здригались, коли актори різко зупинявся посеред речення. А потім — тиша. Тиша, яка кричить.

Фінал 

Коли світло згасло, ніхто не зрушив з місця. Мовчання тривало довше, ніж сам фінал. Люди повставали, плескали. Вони просто дивилися в темряву, шукаючи відповіді. І тільки тоді, коли актори постали перед глядачами під лампами освітлені глядачі почали обіймати акторів та вітати автора п’єси Ярослава Карпця.

Післямова

Вистава «Сам…Один…» — інсценізація роману Ярослава Карпця «Self Harm. Самопошкодження» — це не просто прем’єра. Це акт хоробрості. І глядача, і акторів, і самого театру.

"Гончар - характерник - Василь Омеляненко". Віртуальна виставка

«Що ти знаєш про Гаррі Поттера?». Вікторина

25 років з часу публікації (2000) роману Дж. Ролінґ «Гаррі Поттер і келих вогню» (із серії книг про Гаррі Поттера) і тому ми пропонуємо тобі літературну віктори ну про улюбленого героя

РОЗПОЧИНАЙ !:

 

«Якою була роль митрополита Андрея Шептицького?». Історична вікторина

 

"Княжа держава: шлях Володимира". Історична вікторина

 Запрошуємо до участі у вікторині про Володимира Великого! 

Дізнайся більше про одну з найвизначніших постатей української історії — Володимира Великого, хрестителя Русі, реформатора та державотворця!

Чи знаєш ти, як і чому Володимир охрестив Русь?

 А коли він народився та яке місто стало центром його правління?

 Відчуй дух епохи, перевір свої знання й відкрий нові історичні факти!

💙💛

Вікторина чекає на тебе, саме тут:

Захопливі питання

 Історичні цікавинки

Можливість дізнатись більше про свої корені

 Не проґав шанс долучитися!

👇 Натисни і розпочни свою мандрівку у часи Київської Русі. 💙💛

"Наші друзі - кити і дельфіни". Еко - природнича вікторина

Щороку 23 липня у світі відзначають Всесвітній день китів і дельфінів, який було засновано у 1986 році, коли Міжнародна китобійна комісія ввела заборону на китовий промисел.

Ми розробили нову вікторину і пропонуємо усім бажаючим відповісти на її запитання.

 А ще у бібліотеці є цікаві книги про цих тваринок. 

Тож,  запрошуємо вас переглянути їх та прочитати!

"Тризуб - символ нашої сили". Вікторина

Пропонуємо усім відповісти на запитання вікторини та перевірити свої знання  про історію тризуба як символу української державності.

15 липня - День Української Державності. Це свято пов’язане з днем вшанування памʼяті Київського князя Володимира Великого та Днем Хрещення Руси–України. 

День української державності має символ -  які означають боротьбу, незалежність, історію та ідентичність. Тризуб був символом князя Володимира Великого, за часів якого відбулося хрещення Руської держави. Ця памʼятна дата покликана нагадувати, що українське державотворення має понад тисячолітню традицію. Як символ боротьби використовують тризуб із шевроном ЗСУ, незалежності – тризуб із державного герба України, історії – тризуб Володимира, ідентичності – тризубці, намальовані вручну різними людьми як символ їхнього зв'язку з Україною.

Україна нині як ніколи потребує сильної та ефективної держави, яка здатна подолати всі виклики.

Український тризуб — це більше, ніж герб. Це символ, що пройшов крізь віки, зберігаючи в собі силу, дух і єдність українського народу. Його сліди можна знайти на стародавніх печатках князів Київської Русі, на монетах Володимира Великого та в орнаментах козацької доби.

У тризубі закодовано багато значень: і Трійця як символ віри, і єдність трьох сил — неба, землі й води, і образ сокола в польоті — птаха свободи. А для кожного українця це ще й знак нескореності, спадковості та боротьби за незалежність.

Офіційно тризуб став Малим Державним Гербом України у 1992 році, та для мільйонів українців він уже давно — оберіг душі, знак любові до Батьківщини.