"Стіл пам'яті" - Акція пам'яті у бібліотеці

🌻Стіл пам’яті 2025 – зарезервовано для найсміливіших серед нас! За цей стіл вже не сядуть і не прийдуть до біблотеки: 

Олег АФАНАС

Максим ПЕТРЕНКО

Катерина ТРОЯН

Павло ЗАТІРКА

Денис ПРИЩЕП

Це наші знайомі, читачі бібліотеки.

29 серпня, у День пам’яті Захисників України, відбулася акція Стіл пам’яті. У ресторанах і закладах, які долучилися до ініціативи, один столик залишатиметься заброньованим на весь день. Це стіл у пам’ять про загиблих Захисників України.

Благодійний фонд імені Іллі Грабара та Платформа пам’яті Меморіал запросили до участі в національній акції Стіл пам’яті 2025 — 29 серпня, у День пам’яті загиблих захисників України. Минулого року такі столи зарезервували понад 800 закладів у всіх регіонах України.

«Ми пропонуємо вам зарезервувати один столик у закладі (організації) і засервірувати його в пам’ять про полеглих героїв. Весь день цей столик ніхто не займатиме. Він наче чекає на важливого гостя, що ось-ось має прийти. Стіл пам’яті - це проста і важлива дія, яку ми творимо разом для вшанування людей, що віддали життя за Україну, за кожного з нас. Це — наша вдячність, солідарність, турбота. Це пам’ять, яка серед нас», — кажуть організатори події.

Цьогоріч — до участі в загальнонаціональній акції запрошують заклади та організації з усіх регіонів України:

ресторани, кафе, кав’ярні та інші заклади харчування

військові підрозділи

заклади освіти, книгарні, бібліотеки

Усі учасники були позначені на спільній національній карті Стіл пам’яті 2025.

Нагадаємо, акцію Стіл пам’яті 2023 року ініціювала Марія Грабар на згадку про коханого Іллю Грабара, який поліг у бою за Україну, та всіх полеглих героїв. У 2024 році Фонд імені Іллі Грабара і платформа Меморіал об'єднали зусилля, щоб масштабувати Стіл пам’яті.

Літературно-музична година «Український прапор – наша гордість і найвідоміший символ України»

 19 серпня в дитячому садку № 630 відбулася літературно-музична година під назвою «Український прапор – наша гордість і найвідоміший символ України» за організації та проведення Бібліотеки сімейного читання імені Олеся Гончара (вул. М. Шепелєва,13). 

Захід був присвячений наближенню Дня Державного Прапора України та Дня Незалежності.

Метою зустрічі стало формування у вихованців почуття патріотизму, любові до Батьківщини та шанобливого ставлення до державних символів.

Діти дізналися про історію синьо-жовтого прапора, його значення та символіку: синій колір – це чисте українське небо, а жовтий – золота пшениця на родючих ланах. Бібліотекарі у доступній формі розповіли малюкам, що прапор є символом єдності, свободи та незламності українського народу.

Програма заходу була насиченою та цікавою:

• прозвучали вірші про Україну та її символи;

Наталя Карпенко

ПРАПОР УКРАЇНИ

Прапор України – жито і блакить,

Прапор України в небі майорить.

З прапором – на свято, з прапором – у бій,

Це моя святиня, символ волі мій!

Олександр Олесь

РІДНИЙ НАШ ПРАПОР

Синій, як море, як день, золотий —

З неба і сонця наш прапор ясний.

Рідний наш прапор високо несім!

Хай він, уславлений, квітне усім!

Гляньте, на ньому волошки цвітуть,

Гляньте, жита в ньому золото ллють.

З жита й волошок наш прапор ясний.

З неба і сонця, як день весняний

Вадим Крищенко

ПРАПОР УКРАЇНИ

Вже скільки закривавлених століть 

Тебе, Вкраїно, імені лишали... 

Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить: 

Внесіте прапор вільної Держави!

Степів таврійських і карпатських гір 

З'єднався колір синій і жовтавий. 

Гей, недругам усім наперекір – 

Внесіте прапор вільної Держави!

Ганьбив наш прапор зловорожий гнів, 

Його полотна в попелі лежали... 

Але він знов, як день новий, розцвів, 

Внесіте прапор вільної Держави!

Повірмо в те, що нас вже не збороть, 

І долучаймось до добра і слави. 

Хай будуть з нами Правда і Господь – 

Внесіте прапор вільної Держави!

Наталка Поклад

СИНЬО-ЖОВТИЙ ПРАПОР УКРАЇНИ

Синьо-жовтий прапор України –

Це безхмарне небо, синє-синє,

А під небом золотіє нива,

І народ – і вільний, і щасливий. 

Прапор, як святиню, любі діти,

Треба шанувати й боронити.

Прапор – символ нашої держави,

Він для всіх ознака сили й слави. 

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє-небо, жовте-жито;

Прапор свій оберігаєм.

Він святиня, знають діти.

• діти слухали пісні про рідний край та державний прапор;

Марія Пацкань — «Серце Україна»;

Використано фрагменти запису пісні «Ми діти України» на слова і музику Зої Красуляк, яку виконали вихованці Театру пісні «Барвисті мальви» КЗ КОР «Центр творчості дітей та юнацтва Київщини».

• проведено інтерактивну вікторину «Що я знаю про прапор України?»;

Святкову атмосферу доповнювали музичні номери та огляд книг, які бібліотекарі принесли для ознайомлення. Діти з гордістю тримали у руках синьо-жовті стрічки та  синьо-жовті кульки та із захопленням брали участь у всіх конкурсах і виступах.

Завершальним акордом заходу стало спільне в фото.

Таким чином, літературно-музична година в садочку № 630 стала справжнім святом єдності та патріотизму, а також допомогла малюкам усвідомити, що український прапор – це не просто символ, а наша спільна гордість і духовна опора.

"Нове дослідження пояснює: Чому ми всі так ненавидимо понеділки". Експрес-інформація від бібліотекаря

Понеділок

Нове дослідження показує, що стрес, який відчувають багато людей у понеділок, закладений у нашій біології, і він впливає як на працюючих, так і на пенсіонерів. Ефект «тривожного понеділка» порушує роботу важливих систем організму, включаючи регуляцію кортизолу та здоров’я серця. Дослідники відзначили зростання рівня кортизолу на 23% та збільшення ризику серцевого нападу на 19%, що свідчить про те, що понеділковий стрес може впливати на весь тиждень.

Уявіть собі: після спокійних і відновлювальних вихідних ваш будильник о 6 ранку дзвонить у найненависніший день тижня — у понеділок. Незалежно від того, працюєте ви вдома чи їздите в офіс, ранок понеділка сигналізує вашому мозку та тілу, що робочий тиждень розпочався. Можливо, ви думаєте, що так почуваються всі, або що у вашій мозковій хімії є щось унікальне, що робить понеділок таким жахливим. Але згідно з новим дослідженням, проведеним Університетом Гонконгу та опублікованим у Journal of Affective Disorders, очевидно, що ви не самотні. Дослідники виявили, що понеділковий стрес закладений у нашій біології, і як суспільство ми всі запрограмовані ненавидіти цей перший день робочого тижня (так, це навіть впливає на пенсіонерів!). Щоб дізнатися більше, ми розібралися, чому понеділки пов’язані з підвищеним почуттям тривоги, де ці почуття перевантаження знаходяться в тілі та як вони можуть впливати на наше загальне здоров’я.

Зв’язок між понеділком і стресом

Ефект «тривожного понеділка» спостерігався як у працюючих людей, так і у пенсіонерів, при цьому дослідники проаналізували дані понад 3500 літніх людей, які брали участь у довгостроковому дослідженні старіння. «Понеділки діють як культурний “підсилювач стресу”», — каже професор Тарані Чандола, провідний автор дослідження. «Для деяких літніх людей перехід до нового тижня викликає біологічний каскад, який триває місяцями. Це не про роботу — це про те, наскільки глибоко понеділки вкорінені в нашу стресову фізіологію, навіть після закінчення кар’єри». Було виявлено, що гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова вісь (HPA), тобто сукупність залоз і гормонів, що контролюють рівень кортизолу, гіпертонії, інсуліну та імунітету, унікально порушується саме в понеділок. В нашій людській фізіології та культурі закладено, що понеділки є підсилювачами стресу.

Крім усвідомлення того, що ми схильні ненавидіти понеділки, дослідники також проаналізували вплив «тривожного понеділка» на наше загальне здоров’я. Ключові висновки включали збільшення рівня кортизолу на 23% (виявлене у зразках волосся), причому люди, які не працюють, постраждали так само сильно, як і працюючі, та збільшення серцевих нападів на 19%. Цікаво, що дослідження виявило: лише 23% ефекту «тривожного понеділка» пов’язано з поясненими причинами, переважно сприйнятою тривогою в понеділок, тоді як інші 77% ефекту були результатом «нез’ясованого компонента».

Висновок: Це нормально — бути поблажливим до себе в понеділок, тому що це не просто псевдо-симптоми викликають те жахливе відчуття всередині. Будьте добрі до себе та до інших, особливо на початку тижня!

https://ukrhealth.net/nove-doslidzhennya-poyasnyuye-chomu-my-vsi-tak-nenavydymo-ponedilky/

"Шлях до перемог". Гурток шахової гри "Казкові шахи"

 Літнього дня в бібліотеці зібралися діти на заняття у шаховому гуртку. Надворі стояла спека, а в прохолодній залі, де стояли довгі столи з шахівницями, панувала особлива тиша, переривана лише рухом фігур та тихими переговорами.

Керівник гуртка, почав заняття з короткої розповіді про відомих шахових чемпіонів. Він показав дітям старі світлини та пояснив, що кожна партія — це наче маленька битва, де важлива не сила, а мудрість, терпіння й уважність.

Потім діти сіли парами й розпочали гру. Хтось обережно пересував пішака вперед, хтось сміливо виставляв коня. Богдан довго думав над кожним ходом і так захопився, що й забув про час. А Матвій навпаки робив ходи швидко, але часто потрапляв у пастку суперника. Тренер зупиняв гру, щоб пояснити:

— Шахи — це не лише змагання, а й навчання думати наперед. Умій передбачати, що станеться далі.

Після кількох партій діти зробили перерву й вийшли у хол бібліотеки. Там вони обговорювали, хто переміг, сміялися, ділилися планами на наступні ігри. Також переключилися на гру з настільного футболу, що було весело та азартно.

Наприкінці заняття тренер підсумував:

— У шахах, як і в житті, важливо вчитися не лише вигравати, а й приймати поразки. Кожен хід — це крок до мудрості.

Ми сподіваємось, що діти поверталися додому натхненні, знаючи, що наступного разу вони знову сядуть за дошку й відкриють для себе нові таємниці стародавньої гри.

Вистава «Сам…Один…» — інсценізація роману Ярослава Карпця «Self Harm. Самопошкодження»

 «Тиша перед бурею»

Київ задихався у літньому спекотному спокої, коли 2 серпня несподівано принесло подих осені. Небо над містом повисло низько, ніби прагнуло зазирнути у вікна театру «Вільні». А там — за щільною завісою чорного оксамиту — щось народжувалося. Не просто вистава. Сповідь. Вибух. Протест.

П’єса Ярослава Карпця «Сам…Один…» — інсценізація його роману «Self Harm. Самопошкодження» — готувалася мовчки, без гучного піару. Театр вирішив: хай говорить тиша. Вона скаже більше за тисячу афіш.

Глядачі почали сходитись за годину до початку. Серед них — студенти, ветерани, літні кияни, молоді пари, інтелігенція. Всі такі різні — але щось об’єднувало їх у цьому просторі. Можливо, це була потреба побачити когось — вільного, зраненого, чесного — на сцені.

У залі світло згасло. 

Сцена. Актори.

Вони — в різному одязі. З декорацій – хребет риби. І світло, яке змінює форму й емоцію. Монолог  актора слідчого — не текст, а потік свідомості. Він говорить до себе. До тіла. До матері. До країни. Він — як дзеркало, в яке боляче дивитися, але неможливо відвести погляд.

— «Ти кажеш, що це — слабкість. А я кажу — це мій спосіб кричати, коли мені не можна кричати вголос…»

Слова кожного актора сипалися, як скалки. Глядачі здригались, коли актори різко зупинявся посеред речення. А потім — тиша. Тиша, яка кричить.

Фінал 

Коли світло згасло, ніхто не зрушив з місця. Мовчання тривало довше, ніж сам фінал. Люди повставали, плескали. Вони просто дивилися в темряву, шукаючи відповіді. І тільки тоді, коли актори постали перед глядачами під лампами освітлені глядачі почали обіймати акторів та вітати автора п’єси Ярослава Карпця.

Післямова

Вистава «Сам…Один…» — інсценізація роману Ярослава Карпця «Self Harm. Самопошкодження» — це не просто прем’єра. Це акт хоробрості. І глядача, і акторів, і самого театру.

"Гончар - характерник - Василь Омеляненко". Віртуальна виставка