"Ще не вмерла Україна: історія створення Гімну України". Книжково-звукова виставка

   ДЕРЖАВНИЙ ГІМН УКРАЇНИ

      (слова Павла Чубинського

      музика Михайла Вербицького)

 

Ще не вмерла України ні слава, ні воля.

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,

В ріднім краю панувати не дамо нікому;

Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,

Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

А завзяття, праця щира свого ще докаже,

Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,

За Карпати відоб'ється, згомонить степами,

України слава стане поміж народами.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Державний гімн — один із основних елементів національної символіки, він визначає ідентичність країни та самоідентифікацію народу.

Зараз «Ще не вмерла Україна» відгукується в серці кожного українця та українки, нагадує нам, з ким та за що треба боротися.

 Першочергово «Ще не вмерла Україна» — це вірш, який у 1862 році написав Павло Чубинський. 

Майбутній поет і вчений народився у небагатій дворянській родині в 1839 році. Під час студентства приєднався до редакції журналу «Основа» — першого суспільного-політичного та літературо-мистецького українського видання в Російській імперії.

Павло Чубинський також був членом об’єднання інтелігентів «Стара громада», яка займалася культурною та просвітницькою діяльністю. Вважається, що саме тут зародилася ідея створити вірш, який надихав би українців на боротьбу за свободу.

Перша публікації «Ще не вмерла Україна» датована 1863 роком у журналі «Мета» на Галичині. Він привернув увагу священника та композитора Михайла Вербицького і той поклав його на музику. Спочатку — для цитри (струнний щипковий інструмент), згодом з’явилася версія для хору.

Вірш з нотами опублікували в 1865 році, тоді ж його вперше виконали як музичний твір. Це сталося 10 березня на концерті в Перемишлі, присвяченому творчості Тараса Шевченка.

Символічно, що автори гімну знаменували собою єдність українських земель: Павло Чубинський народився у Наддніпрянській Україні, де вірш отримав перше поширення. Михайло Вербицький з Галичини перетворив його на пісню, яку за національний гімн визнавали Леся Українка, Іван Франко та українські громади в різних частинах світу.

«Ще не вмерла Україна» використовувалася як гімн державних утворень на території України, зокрема в УНР (1917 р.) та ​​ЗУНР (1918 р.). Як офіційний гімн пісня була затверджена в Карпатській Україні, що існувала в 1938–1939 роках.