"Біженці -- різні..."

Пропонуємо віртуальну виставку-словник до Всесвітнього Дня біженців:

Кожна людина має право на життя,
на свободу і на особисту недоторканність.
/Стаття 3 Загальної декларації прав людини,
прийнята і проголошена резолюцією
217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН
від 10 грудня 1948 р.)


    Кожну хвилину 20 людей у світі змушені кидати усе, що мають, і тікати від насильства – за останні 20 років їхня цифра зросла удвічі. Такі дані до міжнародного Дня біженця оприлюднили в Агентстві ООН у справах біженців. Станом на кінець минулого року вони нарахували близько 70,8 мільйона переміщених осіб, значну частину з яких складають діти. В Україні, однак, за даними Державної міграційної служби, кількість шукачів притулку знизилась.

  Кількість біженців у світі сягає майже 26 мільйонів людей, 3,5 мільйони є шукачами притулку, і ще 41,3 мільйона – це внутрішньо переміщені особи, повідомляють в УВКБ ООН. Загалом це найвищий показник за майже 70 років

Третину всіх біженців у світі приймають найбідніші країни, країни середнього та низького рівня доходів в середньому приймають близько шести біженців на тисячу осіб свого населення, а країни з високим рівнем доходу – менше трьох на тисячу своїх громадян. 80% біженців живуть у країнах, що межують з їхніми країнами походження.

В Україні зараз перебуває близько шести з половиною тисяч шукачів притулку, які чекають результатів розгляду своїх заяв, із них статус біженця або додатковий захист отримує щороку тільки близько сотні.

   В українській історії поставала неодноразово проблема біженців. Перший масовий виїзд українців за кордон пов'язаний із політичними й сільськогосподарськими подіями з поворотом XVIII століття. Другий — у період 1918—21, цебто під час Першої світової війни, коли українці залишали місця проживання внаслідок обставин воєнного часу. Проте чи не найбільша кількість біженців була у XX столітті: приблизно 200 000 вихідців з України, які опинилися з причин політичних у Європі внаслідок вибуху Другої світової війни, — відмовлялись повертатися в СРСР і згодом розселилися по різних континентах світу.

Безперечно примара ксенофобії — страх перед чузоземцями і ненависть до них — загострює проблему біженців. У деяких країнах вірять у те, що біженці загрожують національній сутності, культурі та роботі країни, а такі побоювання інколи й виливаються  у насилля.

Бі́женці (або утікачі) — особи, які внаслідок обґрунтованих побоювань стали жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебувають за межами своєї країни та не можуть або не бажають користуватися захистом цієї країни внаслідок таких побоювань.

Українці виявилися серед лідерів за кількістю біженців у США.

   Українці, які прибувають як біженці в США, як правило, використовують поправку Лотенберга. Вона стосується репресованих в колишньому Радянському Союзі громадян.

У США більше іммігрантів, ніж в будь-якій іншій країні світу. Майже 45 мільйонів осіб або п'ята частина населення Америки - це мігранти або біженці.

З 1965 року через зміну законодавства мігрантів у США стало більше в чотири рази.

При цьому близько чверті від загальної кількості мігрантів - нелегали. Це 3,3% населення країни. Мексиканці - найбільша група незаконних іммігрантів в США.

Крім статусу біженця Україна надає статус «особи, яка потребує додаткового захисту». Справа в тому, що статус біженця видається безстроково, а статус «додаткового захисту» – тимчасовий і може бути переглянутий.