Карантин і бібліотека, маски шиємо самі

    Вже закінчилися всі запаси одноразових масок, тож ми почали їх шити самі для колективу бібліотеки.

НЕЗАБУТНІЙ ОЛЕСЬ ГОНЧАР

БІБЛІОТЕКА СІМЕЙНОГО ЧИТАННЯ ДО  ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПИСЬМЕННИКА : Відео. -- Режим доступу: https://www.facebook.com/bgonshara/videos/305046353801823/  

Олесь Терентійович Гончар (ім’я при народженні – Олександр Біличенко) – письменник, літературний критик, громадський діяч, Герой України та Герой соціалістичної праці. Народився 3 квітня 1918 р. на Дніпропетровщині. Після смерті матері, 3-річного хлопця забрали дід і бабуся на Полтавщину. При вступі у школу його записали Олесем Гончаром. Гончар – дівоче прізвище матері.

У страшні 1930-ті рр. формувалася особистість письменника. До вступу на філологічний факультет Харківського університету у 1938 р. Гончар у технікумі вивчав журналістику, працював у газетах у Харкові, створив перші ранні оповідання й повісті «Черешні цвітуть» та «Іван Мостовий».

Друга світова війна змінила його життя та творчість назавжди. Від червня 1941 р. Гончар добровольцем, у складі студентського батальйону захищав східну Україну та центральну Росію. Улітку 1942 р., контуженим, потрапив у гітлерівський полон. Пройшов Харківський, Полтавський табори для військовополонених. «Бачу отого солдата-студента в окопі над Россю, а то ж я! І той, що блукає в оточенні десь за Білгородом, — і то я. І гину від спраги в холодногірській тюрмі 1942, де нас 100 тисяч невільників, – теж я», – запише письменник у 1994 р. Всупереч усьому Гончар вижив – зраджений режимом, який оголосив солдатів власної армії, які перебували у полоні ворога, дезертирами.

Після звільнення з полону залишився в армії та писав вірші для дивізійної газети. Людина на війні, якою був сам Гончар і той воїн, який жив, гинув та виживав поряд, незабаром відродився на сторінках творів: «Земля гуде», трилогії «Прапороносці» (романи «Альпи», «Голубий Дунай» та «Злата Прага»). Але лише після смерті письменника його дружина підготувала до друку книжку «Катарсис» (2000 р.), куди увійшли щоденникові записи Гончара від 19 червня 1943 до 12 листопада 1945 р. З-поміж оприлюднених мемуарів вирізнився «Катарсис» особливою публіцистичністю у гостроті оцінок подій і фактів війни, осмислених безпосереднім їх учасником.

Із поверненням до мирного життя Гончар завершує перерване навчання у Дніпропетровському університеті. Влада прихильно поставилася до героїки війни, яка хвилювала автора. Двічі Гончар був відзначений двома сталінськими (державними) преміями. До середини 1950-х рр. письменник публікує низку новел. Однак, якщо 1964 р. за роман «Тронка» Гончар (голова Спілки письменників України) відзначений ленінською премією, то доля написаного у 1968 р. «Собору» склалася драматично. Нещадна критика піддала його остракізму, твір вилучили з літературного процесу на два десятиліття. Тільки гучне ім’я врятувало письменника від арешту. Одним із перших у радянській літературі порушив Гончар питання про розуміння історії народу, бережливе сприймання багатств духовної культури, гостро виступив проти споживацько-браконьєрського ставлення до природи і пам’яток минулого.

Твори Гончара перекладали на 67 мов. 11 квітня 1987 р. письменник став одним із засновників Українського фонду культури – першої неурядової доброчинної організації, що і нині діє на ниві відродження національної культури всіх народів, які живуть на теренах України.

Біографічний центр у Кембриджі (Велика Британія) визнав Гончара «Всесвітнім інтелектуалом 1992–1993 років». Помер письменник 14 липня 1995 р. У 2005 р. Олесю Гончару присвоїли звання Героя України (посмертно). У 2016 р. Український інститут національної пам’яті вніс письменника, який тримав біль пережитого у серці та збагачував українську літературу, у перелік проекту «Незламні». Це 15 видатних людей, які пройшли через страшні 1932–1933 рр., – ті, кого не зламав Голодомор.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ДИТЯЧОЇ КНИГИ

Комп’ютерний настав нестримний час,

Прогрес такий, що годі і встигати.

І щось, звичайно, зміниться для нас,

Але не зможе людство не читати.

2 квітня-День дитячої книги: Відео. -- Режим доступу: https://www.facebook.com/bgonshara/videos/vb.100028893819520/304521807187611/?type=2&theater&notif_t=video_processed&notif_id=1585832449893900

Міжнародний день дитячої книги — свято, встановлене з ініціативи та за ухвалою Міжнародної ради з дитячої книги. Відзначається щороку за рішенням ЮНЕСКО (починаючи з 1967) 2 квітня — в день народження великого казкаря Ганса Крістіана Андерсена.

    Це свято з’явилося за ініціативи видатної діячки світової літератури для дітей Елли Лепман – організатора Міжнародної ради з дитячої книги (IBBY). Сьогодні це найавторитетніша організація в світі, яка об’єднує письменників, художників, літературознавців та бібліотекарів більше 60 країн світу. А саме свято вказує на величезне значення письменника та роль дитячої книги у духовному й інтелектуальному розвитку нових поколінь земної кулі.

    У цей день діти всієї Землі отримують від Міжнародної ради з дитячої книги (IBBY) спеціально підготовлене послання, що супроводжується художніми ілюстраціями і настановами від дитячих письменників. В Україні також є відділення IBBY. У нього входять діячі вітчизняної літератури, завдання яких – сприяти виданню і розповсюдженню літератури для дітей та юнацтва.

Цікаві факти про про великого казкаря

Ганс Християн Андерсен неперевершений казкар всіх віків і народів.

Дружба з принцом Фрітсом

У Данії існує легенда про королівське походження Андерсена. Все тому, що в ранній автобіографії сам автор писав про те, як в дитинстві грав з принцом Фрітсом, згодом - королем Фредеріком VII, і у нього не було друзів серед вуличних хлопчаків. Тільки принц. Дружба Андерсена з Фрітсом, згідно фантазії казкаря, тривала і в дорослому віці, до самої смерті останнього, і, зі слів самого письменника, він був єдиним, за винятком родичів, хто був допущений до труни покійного.

Найперша казка Ганса Християна Андерсена

Зовсім недавно в Данії була виявлена ​​невідома досі казка Андерсена під назвою "Сальна свічка". Рукопис був виявлений ​​серед паперів в архіві датського міста Оденсе місцевим істориком. Фахівці підтвердили справжність роботи, яка, можливо, була написана відомим казкарем ще в шкільні роки.

 Переклад казок урізали

У зарубіжних авторів часто випускали в скороченому і переробленому вигляді. Казки Андерсена спіткала та ж доля, вони публікувалися в переказі, і замість товстих зборів його творів і казок друкувалися тонкі збірники. 

Вважається, що у Андерсена взагалі немає нерелігійних речей, просто десь це помітно неозброєним оком, а в деяких казках релігійний підтекст прихований. Наприклад, в радянському перекладі однієї його казки є фраза: "Все було в цьому будинку: і достаток, і чванливі панове, але не було в будинку господаря". Хоча в оригіналі стоїть: "але не було в домі Господа". А взяти "Снігову королеву", - чи знаєте ви, що Герда, коли їй страшно, молилася і читала псалми, про що, звичайно, читач і не підозрював".

До кінця свого життя Ганс Крістіан Андерсен зберігав дві найцінніші речі — олов'яного солдатика і троянду. Це були подарунки від дітей, які від щирого серця подякували казкареві за його талант. Дитинство майбутнього літератора було нелегким, навіть злиденним, але наполегливість; працьовитість зробили диво — згодом у Європі, а пізніше і в рідній Данії великого казкаря вітали цілі юрби його шанувальників, навіть сам король, єпископи і герцоги виявляли до нього свою прихильність. У Копенгагені в порту встановлено пам'ятник казковій героїні — Русалоньці, яка стала символом країни Данії.

Найвідоміші казки: "Принцеса на горошині", "Дюймовочка", "Стійкий олов'яний солдатик", "Оле-Лукойє", "Снігова Королева".

Щороку 2 квітня, в день народження письменника, в усьому світі святкується Міжнародний день дитячої книги. З 1956 року Міжнародною радою з дитячої книги (IBBY) присуджується Золота медаль Ганса Християна Андерсена - вища міжнародна нагорода в сучасній літературі. Цією медаллю нагороджуються письменники, а з 1966 року - художники, за внесок в дитячу літературу.

Першоквітневі гуморески

Вареники (гумореска) Степана Руданського

Сидить москаль на прилавку,
Прищурює очі…
Так і знати: москалина
Вареників хоче.
Хоче бідний вареників,
То й ніщо питати!
Та тільки їх по-нашому
Не вміє назвати.
«Хазяюшка, глубушка! —
Став він гворити. —
Свари-ка мне вот энтаво!..»
«Та чого зварити?..»
«Да энтаво… как, бишь, ево
У вас называют?..
Вот, что, знаешь… берут тесто,
Сыром накладают…»
«Та бог його святий знає,
Що вам, служба, гоже!..
Тісто сиром накладають…
То галушки, може?..»
«Не галушки, не галушки,
Я галушки знаю…
Свари-ка мне, галубушка…
Все, бишь, забываю…
Уж с глаз долой, так с памяти!..
Вот энтакой бес-то!..
Да знаешь ли, энтак сыр-то,
А на сыре тесто!..»
«Та бог його святий знає
І добрії люди!..
Сир у тісті?.. Хіба, може,
Чи не пиріг буде?»
«Да не пирог, голубушка…
Экая досада!..
Да знаешь ли, туда масла
Да сметаны надо!..»
А вона-то добре знає,
Чого москаль хоче…
Та чекає барабана,
Заким затуркоче.
Як почула барабана…
Слава тобі, боже!
Та й говорить москалеві:
«Вареників, може?..»
Аж підскочив москалина…
Та ніколи ждати.
«Вареники-вареники!»
Та й пішов із хати.

Птахи весну на крилах принесли

1 квітня – Міжнародний День птахів (День зустрічі птахів) (International Birds Day) 

Пташки летять

В чарівний день, весняну пору,
Коли струмочки дзюркотять,
Ти підніми голівку вгору —
Птахи із вирію летять.
Земля їх квітами стрічає,
Повсюди проліски цвітуть.
А в синім небі сонце грає
І вказує пташині путь
До рідних гнізд, що їх лишили,
Коли мороз річки скував...
Ключі пташині прилетіли...
І жайвір пісню заспівав.

 Надія Красоткіна

 Міжнародний день птахів проходить щороку в рамках програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» і не випадково його відзначають саме в квітні. 1 квітня 1906 року була підписана Міжнародна конвенція з охорони птахів. День птахів – це не лише річниця Конвенції, а й час повернення пернатих з вирію. Вперше цей день як масове дитяче свято стали проводити в Сполучених Штатах Америки. Організатором був вчитель з містечка в штаті Пенсільванія. Незабаром його підтримала одна з популярних газет «Пітсбурзька телеграфна хроніка», що почала популяризацію Дня птахів.

Мета цієї акції – звернути увагу людства на проблеми збереження пташиного світу, адже вони стосуються всіх країн і континентів.

Птахи живуть на планеті понад 150 мільйонів років, немає на Землі такого куточка, де б їх не було. Природно при цьому, що їхній зовнішній вигляд є досить різноманітним і способи життя відрізняються.

Неоціненну користь приносять птахи людині. Вчені підрахували, що на ділянці  площею 1 км2 птахи знищують не менше ніж 25 кг комах. До того ж вони є досить спритними і діяльними. Пара синиць може «обробити» за день близько 40 яблунь, збираючи з них шкідників. Але птахи знищують комах вибірково. Дятли зазвичай віддають перевагу короїдам, сіра мухоловка – летючим комахам, переважно мухам, іволга живиться в основному волохатою гусінню. Є також види, які не дуже вибагливі до їжі, з комахоїдних – це шпаки та воронові.

Птахи знищують не лише шкідливих комах, а й багато шкідливих гризунів, які часто завдають значних збитків урожаю сільськогосподарських культур. Варто зазначити, що сови та більшість денних хижих птахів з’їдають величезну кількість мишей-полівок та інших гризунів.

Птахи також сприяють поширенню дерев та кущів. Наприклад, сойка живиться не лише комахами та гризунами, восени вона збирає про запас жолуді, розносячи їх по лісу, ховаючи біля пнів, під листям та в інших місцях. Багато птахів (шпаки, дрозди, сірі куріпки, тетеруки) восени та взимку живляться переважно ягодами горобини, калини, терену, малини, бузини, насіння яких вони переносять на значні відстані.

Крім цього, птахи створюють необхідний ланцюг у ряді живих істот, забезпечують рівновагу в боротьбі за існування у тваринному світі.

ДЕНЬ ЇСТІВНОЇ КНИГИ

 1 квітня - День їстівної книги. Ми долучилися і вирішили пофантазувати. 

«Деякі книги потрібно спробувати, інші проковтнути, а треті — розжувати і перетравити», — сказав якось сер Френсіс Бекон. Схоже, деякі люди сприйняли його слова буквально і почали практикувати це раз на рік.

Міжнародний фестиваль їстівної книги, також відомий як День їстівної книги, — це щорічний захід, який проводиться 1 квітня або в найближчі до цієї дати дні в різних країнах світу. І це не першоквітневий жарт… Ця подія об’єднує видавців, письменників, ілюстраторів, бібліотекарів і всіх любителів книг, які збираються, щоб оцінити їх «поживну цінність». Учасники створюють «їстівні книги», які виставляють, фотографують, обговорюють, а потім — з’їдають в той же день. Шанувальники книг об’єднуються, щоб насолодитися одночасно мистецтвом книжкової справи і майстерністю кулінарів. Нагороди традиційно присуджують в таких категоріях як «найбільш креативна», «найменш їстівна», «найкращий смак», «найсмачніша на вигляд», «найкращий роман», «найкраща дитяча книга» і т.п.

 Дата свята була обрана на честь дня народження французького кулінара Жана Антельм Бриль-Саварена, який написав знаменитий трактат «Фізіологія смаку».

  У цей день прийнято створювати і виставляти на загальний огляд їстівні книги. Згідно з умовами, перерахованими на офіційному сайті фестивалю, всі їстівні книги повинні бути «книжковими», тобто нагадувати справжню книгу як мінімум формою.

  У цьому фестивалі може взяти участь будь-який бажаючий - як  «автор», або як «читач». Ось вже дійсно можна сказати, що тут свіжі «книжки» розлітаються, як гарячі пиріжки! Адже дизайнерські ідеї кондитерів і кухарів просто не знають кордонів - щороку книжково-кулінарні шедеври перевершують попередні.