Б І Б Л І О С І М Е Й К А: "Втікач, біженець, шукач тимчасового притулку". Інформаційне есе

понеділок, 20 червня 2022 р.

"Втікач, біженець, шукач тимчасового притулку". Інформаційне есе

20 червня країни світу відзначають Всесвітній день біженців. Його встановлено згідно з рішенням 55-ї сесії Генасамблеї ООН від 4 грудня 2000 року й відзначають з 2001 року водночас з Африканським днем біженця.

На сьогодні біженці − це одна з найбільш гострих проблем сучасного світу. Війни, стихійні лиха, порушення прав людини – головні причини того, чому люди змушені покидати свої домівки й шукати притулку.

Повномасштабне вторгнення РФ в Україну стала причиною найбільшої міграції в Європі за останні роки.

Широкомасштабна війна Росії проти України триває. Більш ніж сто днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну призвели до десятків тисяч смертей і поранень, руйнувань міст та селищ, знищення інфраструктури. , будинків та змусили мільйони українців залишити свої домівки в пошуках безпеки.

За даними ЮНІСЕФ, 5,2 мільйона дітей з України потребують гуманітарної допомоги, з яких 2,2 мільйона знаходяться в країнах, які приймають українських біженців. Відповідно до статистики організації, двоє з трьох дітей в Україні були переміщені в результаті бойових дій. Саме діти і жінки складають переважну більшість українців, які шукають притулку від війни за кордоном.

Статус біженця - це індивідуальне, гарантоване міжнародними конвенціями право, тоді як право на тимчасовий захист є колективним, не передбачає звернення з індивідуальними заявами та проходження адміністративної процедури її розгляду.

Тимчасовий захист. Головним документом, який регулює питання надання тимчасового захисту є Директива ЄС 2001/55/ЕС про тимчасовий захист, яка була прийнята в ЄС ще 20.07.2001 для забезпечення мінімальних стандартів надання тимчасового захисту у випадках масового напливу переміщених осіб. Проте вперше Директиву було активовано Рішенням Ради ЄС 2022/382 від 04.03.2022 саме для українців. І таке рішення беззаперечно можна назвати безпрецедентним в історії ЄС.

Головна мета Директиви полягає у послабленні тиску на національні системи надання прихистку та забезпечення переміщених осіб на території держав-членів ЄС такими гармонізованими правами як право на проживання, медичну допомогу і освіту, доступ до ринку праці та житла та ін.

Але надання тимчасового захисту не означає автоматичне отримання статусу біженця. В той же час особа, яка отримала тимчасовий захист не позбавлена права отримати статус біженця в порядку, встановленому законодавством держави її перебування.

Головна принципова різниця між тимчасовим захистом та статусом біженця полягає в тому, що статус біженця - це індивідуальне право особи на міжнародний захист, яке надається після проходження тривалої адміністративної процедури, яка має свої особливості. При цьому поняття тимчасового захисту не є категорією міжнародного права, а є винятковими тимчасовими та негайними мірами, які застосовуються при масовому напливі людей, які тікають з зони збройного конфлікту, направленими на забезпечення швидкого та відносно спрощеного механізму колективного захисту осіб, які потребують такого захисту, гарантуючи їм дозвіл на проживання та інші соціальні права.

Статус біженця гарантує право безстрокового проживання на території відповідної держави, а строк на який видається посвідчення біженця відрізняється в різних країнах, хоча передбачає право поновлення на аналогічний строк. Статус біженця може бути відкликаний одразу, коли з'являються докази, які вказують на те, що є підстави для його перегляду.

Оскільки тимчасовий захист є негайною і тимчасовою мірою, строк його дії є обмеженим, а захист буде припиненим по завершенню війни в Україні. При цьому строк, на який надається статус біженця є більш тривалим, а припинення війни в Україні не буде автоматичною підставою для його позбавлення.

Щоб визначитись, який саме статус в державі перебування особа планує отримати, необхідно дати відповідь на запитання: яка мета отримання такого статусу? Якщо особа зацікавлена в негайному отриманні всіх соціальних прав та в терміновому поверненні на територію України по закінченню воєнних дій, при цьому не має наміру залишатись в ЄС, то оптимальним буде саме отримання тимчасового захисту. Якщо ж особа переслідує більш далекоглядні цілі, як то отримання права безстрокового проживання та доступ до інтеграційної системи ЄС, тоді є сенс звернутись з заявою про отримання статусу біженця.

Країни ЄС, які приймають українських біженців з 24 лютого, запровадили спеціальний захист, за яким шукачі притулку можуть перетинати кордон за спрощеною процедурою і отримати низку прав.

При цьому в кожній країні залишаються в силі власне законодавство щодо надання міжнародного захисту.

Тимчасовий захист українців через війну в Україні у країнах ЄС регулюється Директивою, яка набула чинності 4 березня 2022 року.

Згідно з цим рішенням, право на тимчасовий захист у будь-якій країні ЄС мають ті, хто проживав в Україні на постійній основі і виїхав з країни, щоб уникнути війни з 24 лютого 2022 року. Тимчасовий захист діє мінімум рік, термін може бути продовжений залежно від ситуації в Україні.

Права, які отримують втікачі від війни зі статусом тимчасового захисту в ЕС:

Право на проживання
Доступ до житла
Соціальна допомога
Медична допомога
Опіка над дітьми та підлітками без супроводу
Доступ до освіти для дітей та підлітків
Доступ до ринку праці

Між тим, тимчасовий захист надається негайно для переміщених осіб, які втекли від збройного конфлікту – часто відразу після перетину кордону.

Хоча тимчасовий захист не пов’язаний з міжнародним захистом, але зменшує в ньому потребу, адже людина отримує необхідні права та умови для життя.

Надання статусу міжнародного захисту не залежить від тимчасового захисту. Статус біженця надається особливою процедурою перед компетентними національними органами в державах-членах.

Відповідно до законодавства ЄС подати заяву на міжнародний захист (статус біженця) треба у першій безпечній країні після перетину кордону.

Заявники на статус біженця мають подібні права з тимчасовим захистом, але є деякі відмінності - наприклад, особа може отримати доступ до ринку праці через 9 місяців, якщо до того моменту її справа не отримала остаточного рішення. Заявників на статус біженця можуть забезпечувати житлом, одягом та медичною допомогою на закритій території.

Тим часом, формальності при наданні тимчасового захисту мінімізовані, тому процедури займають небагато часу в порівнянні з набуттям статусу біженця.

Тимчасовий захист для біженців з України після 24 лютого триватиме до 4 березня 2023 року.

Якщо причини надання тимчасового захисту не зникнуть – тобто залишатиметься небезпека для життя при поверненні в Україну – тимчасовий захист буде двічі автоматично подовжений на 6 місяців – загалом до 4 березня 2024 року.

На відміну від статусу біженця, статус тимчасового захисту не обмежує людину в пересуванні іншими країнами. Особливо це стосується тих, хто може подорожувати на підставі безвізового режиму. Тобто після реєстрації та отриманні допомоги в одній країні можна вільно їхати в інші країни – протягом 90 днів після в'їзду на територію ЄС.

При цьому користуватися правами, отриманими від тимчасового захисту, можна лише в державі, яка надала дозвіл на проживання. Втім, інша держава-член ЕС також може вирішити видати інший дозвіл на проживання.

Директива про тимчасовий захист діє у всіх країнах-членах ЄС, крім Данії. Також тимчасовий не надають в країнах Шенгенської зони, які не є членами ЄС: в Швейцарії, Норвегії, Ліхтенштейні, Ісландії.

Хвиля міграції безпрецедентних за останні десятиліття масштабів, викликала і безпрецедентну солідарність з боку громадян ЄС та урядів, наголошує УВКБ ООН

Уперше держави ЄС швидко активували Директиву про тимчасовий захист, що забезпечує доступ до захисту та послуг для біженців з України, йдеться у повідомленні організації, що привертає увагу до оновлених даних агентства на порталі про ситуацію з українськими біженцями.

Європейський Союз надав українським вимушеним переселенцям право на проживання та роботу в усіх 27 країнах ЄС протягом 3 років.

Вони також мають право на соціальні виплати, медичну допомогу та доступ до шкільної освіти.

За статистикою Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, станом на червень

44 європейських країнах перебуває близько 4,9 млн біженців з України;

з них 3,2 млн українців отримали тимчасовий захист або подібний статус в країнах, які приймають біженців.

Більшість українських біженців, відповідно до статистики ООН, перебувають у сусідній Польщі. Статистика по всіх сусідніх країнах виглядає наступним чином:

Польща – 1 млн 152 тисячі

Росія – 1 млн 116 тисяч (УВКБ ООН включає дані офійіцно подані РФ і не має засобів перевірити повідомлення про примусові депортації, пояснили ГА в ООН)

Молдова – 86 тисяч

Румунія – 82 тисячі (34 тисячі – за програмою тимчасового захисту)

Словаччина – 77 тисяч

Угорщина – 24 тисячі

Білорусь – 8 тисяч

У випадку Польщі, Словаччини та Угорщини статистика відображає кількість українців, які отримали національний еквівалент спеціального захищеного статусу в цих країнах.

Статистика щодо кількості українців за програмами тимчасового захисту в Росії, Молдові та Білорусі відсутня.

Серед усіх європейських країн третьою за величиною країною-приймачем українських біженців є Німеччина, де 780 тисяч українців переховуються від російської агресії, майже 566 тисяч із яких отримали спеціальний захищений статус.

Наступними серед країн ЄС за кількість прийнятих українських біженців є Чехія, Італія та Іспанія.

Портал містить дані лише по Європі, бо, як вважає агентство, більшість біженців шукали притулку саме за західними кордонами України.

«Ми вважаємо, що переважна більшість біженців з України втекла до Європи і залишилася тут. Потенційно портал може охоплювати країни за межами Європи, якщо така інформація буде доступна», – роз’яснила на прохання Голосу Америки у письмовому коментарі речниця УВКБ ООН у Женеві Наталія Прокопчук.

На запитання Голосу Америки про те, чи УВКБ ООН розрізняє українських біженців та людей, які, згідно з заявами українських урядовців, були депортовані до Росії, речниця відповіла, що агентство включає ті офіційні дані, які подає Росія.

«Нам відомо про повідомлення про примусові депортації, але у нас немає засобів перевірити такі повідомлення. Портал відображає кількість біженців і переміщених осіб, які прибули до Росії, за даними національних органів влади Російської Федерації», – пояснила речниця організації.

«90% тих, хто виїхав (внаслідок повномасштабної війни Росії проти України – ред.), сьогодні говорять про те, що вони хочуть повернутися», – заявляє директорка Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Птухи НАН України Елла Лібанова.

Лібанова наголошує, що серед українок, які виїхали, більшість - близько 60-70% має вищу освіту, що робить їх конкурентоспроможними на ринку праці і збільшує шанси адаптуватись в країнах перебування.

На думку науковиці, достеменно оцінити демографічні втрати поки неможливо – це залежить від тривалості активної фази війни. «Це наше майбутнє і ми маємо битися за кожну людину, щоб вона повернулася в Україну», – вважає Елла Лібанова.

За інформацією Міжнародної організації міграції (МОМ), майже 4,5 мільйона внутрішньо переміщених українців повернулись додому після переміщення.

«Найбільш значні показники кількості повернень зафіксовано на півночі країни та в Києві. Після повернення цих територій під контроль Уряду України люди переважно повертаються до великих міст та передмість», – йдеться у звіті організації станом на травень. Втім, відповідно із дослідженням МОМ, більше третини тих, хто повернувся, все ще почуваються в небезпеці, а 9 відсотків готові залишити домівки знову через війну.

Агентство у справах біженців ООН зауважує, що незважаючи на те, що в Україні й далі йде війна, і Росія обстрілює ракетами усі регіони країни, частина українців повертаються, зокрема на звільнені від російської окупації території та туди, де не велися бойові дії.

Президент України Володимир Зеленський під час он-лайн виступу на Yale SEO Summit закликав світовий бізнес зберегти підтримку українських біженців у разі затягування війни. За його словами, більшість українських біженців хочуть повернутися додому, але терміни повернення можуть затягнутися, тому ці люди потребують подальшої підтримки.

«Вони (біженці) вірять у перемогу та вірять у повернення, але ми воюємо з Росією, і ризики, що це не завершиться завтра – вони досить високі, так воно і є. І людям, які перебувають за кордоном, в інших державах, їм потрібна підтримка», – зазначив президент України.

Таня Власова. Вірші

Оксана каже: «То був найчорніший мій день.

Я взяла за руку свою дитину і пішла повз людей.

Пам’ятаю, земля була сива, а небо — немов бордове.

Чоловік дивився нам услід, аж поки ми не перейшли кордон.

Я мучилась тим, що поїду — і це ніби значить, що я змовчу.

Але я мусила посміхатись, щоб мала не лякалась мого плачу.

Моє серце лишилось у Києві, але часи такі —

я вивезла доньку туди, де можна не боятися літаків.

Вдень я здебільшого сильна, бо сильні всі українські жінки.

Але щоночі я хочу додому так, що затьмарюються думки.

Кожна хвилина ще більше виросла у ціні.