6 листопада в Києві щороку відзначають день визволення української столиці від нацистських загарбників. Саме цього дня у 1943 році війська Першого Українського фронту під командуванням генерала Ватутіна та Перша окрема чехословацька бригада під командуванням полковника Людвіка Свободи взяли місто під свій контроль, а також було створено плацдарм для подальшого визволення правобережної України.
Київська наступальна операція, яка тривала з 3-го до 13 листопада 1943 року, була складовою частиною Битви за Дніпро - так називають ряд пов'язаних військових операцій військ СРСР (куди входила і союзна Перша Чехословацька бригада з закарпатськими українцями у її складі) проти армій Третього рейху та Румунії.
Загалом битва за Дніпро тривала з серпня по грудень 1943 року, ставши однією з наймасштабніших операцій світової історії.
У боях було задіяно близько чотирьох мільйонів людей з обох сторін. Лінія фронту становила приблизно 1 400 км, загальні втрати (убиті, поранені і полонені) складають від 1 до 2,7 млн людей.
Оскільки захопити Київ, розташований на високому березі Дніпра, прямим ударом було неможливо, то планувалось нанести два удари: головний з Букринського плацдарму та розташованого трохи вище на північ Щучинського в обхід Києва з південного заходу, а другий – з Лютізького плацдарму в південному напрямі вздовж річки Ірпінь, в обхід Києва з північного заходу.
На кінець п'ятого дня наступу планувалося оволодіти Києвом, перерізати шосе Київ – Житомир і перешкодити ворогові відходити на захід.
За словами учасників боїв на Букринському плацдармі, таких кровопролитних сутичок не було з початку війни. У вересні-жовтні 1943-го головний плацдарм наступу методично "перемелював" людські поповнення - штрафників, щойно мобілізованих українців Лівобережжя, парашутистів, регулярні війська..
З Букринським плацдармом пов'язана ще одна трагічна і героїчна сторінка Битви за Дніпро - так званий "Десант Смерті".
Якщо говорити про Букринський плацдарм, то саме тут сконцентровано найбільшу кількість загиблих радянських воїнів під час Битви за Дніпро.
Серед тих, хто форсував Дніпро в районі Букрина був відомий радянський письменник-фронтовик Віктор Астаф'єв, який згадував, що "коли з одного боку в Дніпро входили 25 тисяч воїнів, то на протилежному - виходили не більше 5-6 тисяч".
Картина апокаліпсису на Дніпрі в спогадах письменника:
"Густо плавали у воді трупи з виклюваними очима, що почали розкисати, з обличчями, які пінилися, ніби намилені, розбиті снарядами, мінами, зрешечені кулями. Сапери, яких послали витягувати трупи з води і ховати їх, не вправлялися з роботою – надто багато було вбито народу...
А потім за річкою ж продовжувалося згрібання трупів, наповнювалися людським місивом все нові й нові ями, проте багатьох і багатьох полеглих на плацдармі так і не вдалося відшукати по балках, поховати".
Військам, які захопили ділянку Дніпра від села Трахтемирів до села Григорівка, чинився опір з боку противника, а бої були такими запеклими, що вода у Дніпрі була темно-кривавого кольору і солоною на смак.
"Ми просто не вміли воювати. Ми залили своєю кров'ю, завалили ворогів своїми трупами" - Це теж Віктор Астаф'єв.
Операція готувалася поспіхом - згідно з радянськими традиціями, Київ штурмували "під дату". Столицю Української РСР поспішали звільнити від нацистів до 7 листопада - головного радянського свята, до 26-ї "річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції". Цей поспіх призвів до "штурмовщини".
Битва безпосередньо за Київ розпочалася 1 листопада 1943 року наступом радянських військ на Букринському плацдармі - після 40-хвилинної артилерійської та авіапідготовки. Ворог, який зберіг тут з періоду жовтневих боїв сильне угруповання, нищівним вогнем, танками і контратаками зупинив наступ.
Ранком 4 листопада війська поновили наступ, а ворог потужно контратакував, особливо в Пущі-Водиці. Запеклі бої на підступах до Києва продовжувалися протягом ночі. 7-й гвардійський танковий корпус перерізав шосе Київ-Житомир і попрямував на Київ - з західного боку міста, уздовж нинішнього проспекту Перемоги.
Танки їхали з ввімкнутими фарами та сиренами, ведучи інтенсивний вогонь. Ворог не витримав і почав відводити війська в бік Фастова, одночасно перекидаючи в район Києва війська з Букринського плацдарму.
5 листопада першим у центр Києва прорвався танк уродженця Вишгородського району, гвардії старшини Никифора Шолуденка. Він був розвідником і його машина ішла на чолі колони техніки. До війни Шолуденко заочно вчився на IV курсі КПІ і добре знав західну частину Києва.
На одному з перехресть між Шулявкою і Борщагівкою старшину було смертельно поранено під час бою з німецькою самохідною гарматою. Його іменем названа вулиця Керосинна, колишня головна магістраль із Лук'янівки на південь.
Бої на вулицях Києва точилися всю ніч на 6 листопада - особливо в районі Борщагівки і Сирця. Ворог відступав на південний захід.
О четвертій годині ранку 6 листопада генерал Москаленко, особисто побувавши на Хрещатику та впевнившись, що війська повністю оволоділи містом, доповів комфронту Ватутіну про звільнення столиці України.
Якщо вважати битву за Дніпро однією операцією, то жертви перевищать найкривавішу військову операцію людства - битву під Сталінградом.
Із 300-400 тисяч загиблих за ці чотири місяці радянських солдат більшість загинула у вересні-жовтні на Букринському плацдармі. Значну частину з них складали так звані "чорносвитники" - цивільні із щойно взятих Червоною армією населених пунктів, силоміць мобілізовані комплектаційними підрозділами військових частин.
20 жовтня 1943 року було перейменовано фронти, які билися за Дніпро на території України. З 21 жовтня Воронезький став називатися 1-м Українським, Степовий, Південно-Західний і Південний – відповідно 2, 3 і 4-м Українськими. Центральний фронт Рокосовського став Білоруським.
Ці чотири Українські Фронти пройшли далі всю війну, визволяючи від нацистів Європу.
Джерела
https://www.istpravda.com.ua/articles/2013/11/6/139185/
https://ua.112.ua/golovni-novyni/novyi-platsdarm-dlia-zvilnennia-pravoberezhnoi-ukrainy-shcho-vidomo-pro-den-vyzvolennia-kyieva-vid-natsystskykh-zaharbnykiv-513584.html
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2584684-75ricca-vizvolenna-kieva-krivavi-hvili-dnipra-cerez-tupogolovogo-marsala.html
https://nubip.edu.ua/node/52874
https://www.5.ua/kyiv/heroichna-epopeia-tysiachi-smertei-sohodni-74a-richnytsia-vyzvolennia-kyieva-vid-natsystiv-158392.html
https://vechirniy.kyiv.ua/news/10-faktiv-pro-vyzvolennya-kyyeva-vid-fashystiv
Немає коментарів:
Дописати коментар