ДЕНЬ ПИСЬМЕННИКА В БІБЛІОТЕЦІ

  У Всесвітній День письменника до бібліотеки завітали вихованці ПШ ЄНОТ.

Програма:

Екскурсія по музейній кімнаті "Світлиця Олеся Гончара".

Візуальне знайомство з книгами різних письменників.

Огляд книжкової виставки "Тарас Шевченко"

+

Майстер-клас по виготовленню вітальної листівки для мами на свято 8 Березня

"Як розшифрувати слово БУСОЛ"

 Розказав поет Сашко Кучеренко (Сашко Обрій) юнакам та юнкам з середньої школи №  12 на зустрічі у читальній залі відділу для дорослих, презентувавши нову свою книгу "БУСОЛ".

САШКО КУЧЕРЕНКО - поет із Миколаївщини, мешкає в Києві. Народився у місті Южноукраїнську в 1991 році.

Закінчив Севастопольський університет ядерної енергії та промисловості (2013), спеціальність: інженер з організації експлуатації і ремонту обладнання атомних електростанцій (атомник).

Працював на Південно-Українській АЕС з 2013 по 2017 машиністом-обхідником турбінного обладнання в м. Южноукраїнськ.

В серпні 2017 звільнився з АЕС і вступив на курси Першої національної школи телебачення в Києві (спеціальність – тележурналіст-телеведучий).

У 2007 взяв участь в миколаївському обласному конкурсі «Золота арфа», де переміг в номінації «Патріотична лірика».

З 2011 активний учасник клубу поетів «Колібрі» (м. Южноукраїнськ), друкувався у трьох альманах цього клубу.

Також друкувався у журналі «Соборна вулиця» (м. Миколаїв).

У 2015 отримав перше місце в обласному конкурсі молодих літераторів Миколаївщини «Золота арфа».

2015 – перша збірка віршів «Абетка юності» (видавництво «Український пріоритет»).

2015 – лауреат Всеукраїнської премії ім. Василя Симоненка в номінації «За першу поетичну збірку».

2015 – прийнятий до лав НСПУ.

2016 – друга збірка поезій «І.ДЕ.Я» (Видавництво Сергія Пантюка). Презентував збірку у більш ніж 10-ти великих містах України.

2017 – гран-прі Всеукраїнського фестивалю «Підкова Пегаса» (м. Вінниця),

Абсолютний чемпіон поетичного марафону Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Просто на Покрову» (м. Коростень).

2019 – вийшла друку третя збірка Сашка «БУСОЛ».

Сторінка в Фейсбуці: http://fb.com/alexander.kucherenko.5

бережу

Раб нікуди звідси сам не піде.

Топчуть байстрюки тіла легенд.

Берегтиму український Південь

ревно, ніби кисень для легень.

Перекрито виходи і входи,

видихи і вдихи рідних слів.

Бережу одвічні генофонди,

мов худобу, загнану у хлів.

Сперло дух, здавило груди степу,

як живому трупу у труні.

Але дух не стерти! Степ все стерпить.

Бережу (кому як не мені?).

Пам’ять зла у києвів та вінниць.

Та й не ті  тепер вже Чернівці.

Нищили мій край пекельні війни,

та найважче – вижити на цій...

Никати понурим партизаном.

Мову за халявою нести.

А довкола мокша і ерзяни.

Хоч візьми й подайся в монастир.  

Ледве чутно той синівський розпач:

тихо гине мати на руках.

Тіло мови точить зла короста –

як би не молив, не нарікав.

Край мій заповітний – не фальшивка!

Край мій – не хохол, не малорос!

Не взяла його чума фашистська.

Діти рідні – гірше всіх загроз.

Вбити. Розгребти. Розмежувати…

Препарують степ чужі й свої!

Душі на розп’яття меншовартість

супроводить, ніби конвоїр.

Та в степу, як в затишку криївки,

не страшна ніяка татарва.

Бережуть мій Південь – український! –

стріли серць і мови тятива. 

манкурти

Так давно, що й відколи – ніхто вжeнeзна,

тут нe виділи батька Богдана

скляклийСу́ботів, цeрква стара, мовчазна,

пeрeхняблeна, начeбандана...

Та якби і воскрeс раптом Хміль, мов Ісус, –

спeрeсeрдя б долонeю ляснув

сам сeбe по потилиці! Лайкою з уст

спом'янув би лихий Пeрeяслав!

Часом, вдаваний стогін чи здавлeний виск,

а частішe – лeдьчутнe роїння

зманкуртілих синів чув би, знявшись увись,

Хміль на Божій зeмлі – в Україні.

І почувши цe, чухав би чуба, сумний:

бач, нe завжди дається по вірі!..

То ж кому вклали в пазурі душі сини?

Зeмле Божа, чом преш у повії?

Байстрюки... Їх сeрця обплeла волосінь.

Ґeлґотятьмоскворото кияни

щось бридкe й нeрозбірливe. Ну Олeксій! –

Смачно ж ти пригощаєш киями!

Бачиш, Хмeлю? – Байду́же: москвин чи поляк.

Бачиш? – Кров'ю запікся Хрeщатик!

Ти повстав! А тeпeр – на Софіївській скляк...

То ж до кого тeпeр нам кричати?

Хто з нас, в розпалі нeуцтва, тьми і брeхні,

вигрібатимe вгноєні стайні?

Та хмeлить крізь віки юні голови Хміль.

Бій нe пeрший грядe й нe останній!..

* зманкуртілий – від «манку́рт» – людина зі стертою історичною пам’яттю.

* Олексій – другий московський цар з династії Романових, який підписав переяславські статті з Б. Хмельницьким

* волосінь – будь-яка нитка або шнур, що використовується для риболовлі.

колесо

Хай буде нас хоч п’ять зі ста.

Нехай з мільйона – кілька тисяч.

Хоч негідь пре на п’єдестал, –

котися, колесо, котися!

Завжди триматимусь своїх:

земель, традицій, побратимів.

Свій хрест ніхто з них не волік,

а гордо ніс крізь пил рутини.

Крізь кпини, погляди косі,

сопіння, чавкання, крехтіння.

Де кожен перший – гречкосій.

Де легше дихати – кретинам.

Котися, колесо руде,

відлічуй обертами днини!

Своїх триматимусь людей.

Щоб битись в такт – укупі з ними.

В одвічну правду і мету,

лиш нам близьку і нам щемливу.

Лиш битись, битись, бо... зметуть!

Бо млявих жорна труть на мливо.

Якщо й залишусь в бур’янах,

один-однісінький, мов колос, –

пройду ще безліч бур, юнак.

Застрягну – гострий, злий осколок.

У м’ясі гнитиму врагам.

Свої ж – десь поряд. Поряд з ними

в думках живу. Мов ураган,

нас мовні звуки поріднили.

Вже й геть не жменька нас – зі ста.

З мільйона нас – вже-надцять тисяч!

Мов зброю, мову я дістав.

Котися, колесо, котися!

"МАСНИЦЯ, КОЛОДІЙ"

Це назва фольклорної години, яка пройшла з учнями 3 класу гімназії-інтернату № 13 у дитячому відділі. За допомогою книг досліджували поняття: масляна чи масниця, масниця  - колодій. Вивчали веснянки, весну закликали.

  

З 24 лютого українці святкують Масляну або Колодія.

Це традиційне народне свято здавна поширене в українців. Його наші преди відзначали на честь весняного пробудження природи.

Останні сім днів перед Великим постом на сході України називали, і теперь називають, Масляною, а на заході – Масницею. Окрім цих двох назв свято має і інші: Колодій, Сирна неділя та Сиропусний тиждень, Сиропуст та Пущення,  Загальниця та  Бабське свято. Історія та традиції святкування Масляної в Україні дають нам можливість зрозуміти причину такого різноманіття назв.

УКРАЇНСЬКІ ТРАДИЦІЇ ТА ІСТОРІЯ СВЯТА

Відразу треба зазначити, що народні традиції святкування Масляної в Україні різняться в деталях (страви, деякі обряди) в залежності від регіону. Але суть свята залишається спільною для всіх. І дорослі і молодь катаються на санчатах (але не цього року))), готують смачні страви з муки з різними начинками. В одних регіонах нашої країни роблять галушки, в інших печуть пироги, варять вареники, смажать млинці.

І вареники, і млинці подають зі сметаною, медом, різними підливками та соусами. Начинки до страв роблять з сиру з родзинками, з грибів, з яблук з корицею…

Пироги, вареники, оладки та млинці – це обрядова їжа, що символізує процвітання, багатство та достаток. А це для наших предків було неможливо без сонця та весни. Тож зима і холод мають відступитися і дати місце весні і сонцю.

Ще один символ свята – солом’яне опудало Зими. Його спалюють, щоб холод назавжди відступив і дав дорогу теплу.

По всій Україні люди веселилися. Заходили до хлопців, які засиділися в парубках та ще не оженилися, на гостини. Приходили до хат великими громадами та співали жартівливих пісень і веснянок. Бідоласі-хлопцю прив’язували до ноги колодку (ось звідки назва Колодій) – мовляв, краще мати дружину, аніж колодину. На цих вечорницях хлопці придивлялися до дівчат, аби обрати собі пару і на весняні вечорниці просто неба ходити вже у парі.

Ще один цікавий давній звичай на Масляну – укладання мирових угод з ворогами. Для цього збиралося товариство і всім годилося помиритися, щоб весняну сівбу проводити не поодинці, а громадою. Бо ж за бороною лихословити не годилося, не можна навіть думати лихого. Вважалось, що за таким чоловіком ходить дідько і сіє чортополох.

ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ – ЗАВЕРШЕННЯ МАСЛЯНОЇ

Останній, завершальний день Масляної – Сиропусна неділя. В Сиропусну неділю варять вареники, примовляючи, що й «бусурмани у цей день вареники їдять».

Не знаємо, їдять чи ні, та саме цього дня завершуються в українців зимові свята. Тому готується святкова вечеря, приходять в гості родичі, просять пробачення один у одного за всі непорозуміння та образи. Адже вже завтра (цьогоріч – 2 березня) прийде новий день і почнеться Великий піст – час переосмислення життя, час великого очищення, час втілення в життя всіх планів, задуманих ще на Різдво.

Царівна-Жаба, царівна Василина

Сьогодні маленькі художники слухали казочку:
 Десь-не-десь, у якімсь царстві, жив собі цар та цариця, а в них — три сини, як соколи. От дійшли вже ті сини літ, – час їм женитися...І почалися пригоди, багато, що сталося. Діти намалювали красуню-царівну Василину...

Приходиться найменшому стріляти. Іван-царенко як стрельне,-загула стріла ні високо, ні низько — виіце хат, та й упала ні далеко, ні близько — коло села в болоті. На купині сиділа жаба і взяла ту стрілу. Приходить Іван-царенко, просить:
— Верни мою стрілу!
— Не дам я,— каже жаба.— цієї стріли нікому, тільки віддам тому, хто мене за дружину візьме.  
Іван-царенко подумав: «Як-таки його зелену жабу за дружину брати?» Постояв над болотом, пожурився, пішов додому, плачучи. От уже їм час до батька йти, казати: хто яку собі молоду найшов. Ті два — старший і середульший — такі раді, що й не сказати! А Іван-царенко Іде та й плаче. Батько питає в них:
— Ну, розкажіть же, сини мої, соколи мої. яких ви мені невісток понаходили?
От старший каже:
— Я, татку, найшов царівну.
Середульший:
— Я — князівну.
А Іван-царенко стоїть та й слова не вимовить: так плаче!
— А ти чого. Іване-паренку, плачеш?
— Як же,— каже,— мені не плакати, що у братів жінки як жінки, а мені доведеться з болота зелену жабу брати… Чи вона мені рівна?
— Бери,— каже цар,— така вже, видно, твоя доля!

Майстер-клас у бібліотеці

  "НАШІ ВМІЛІ РУЧКИ - СТВОРИЛИ МОДНІ, СТИЛЬНІ ШТУЧКИ"

 Наші друзі, майстри декоративно-прикладного мистецтва Надія Самикіна та Юрій Бєлан провели майстер-клас з алмазної техніки, вишивання бісером, створення виробів за допомогою пайєток.
  На цей захід прийшли мами з дітьми; бабусі з онуками, діти і дорослі: кожний вибрав техніку роботи з бісером, яка йому сподобалася. Спілкувалися,  читали журнал "Жінка" (матеріали про рукоділля та вишивку), пригощалися смаколиками. 

КРИМСЬКИЙ СПРОТИВ

«Кримський спротив: могутні масиви народного духу і сили».  Документально-патріотичний код кримськотатарського народу.

Щоб  привернути увагу до Дня спротиву - 26 лютого бібліотекарі акцентували увагу юнацтва на документи і  книги про Крим та  мужніх людей, які борються проти російської агресії.

26 лютого 2014 року у Сімферополі відбувся мітинг кримських татар на підтримку територіальної цілісності України та проти проведення позачергової сесії Верховної Ради Криму.

Згодом, після окупації Криму, слідчий комітет Росії порушив за цим фактом кримінальну справу (так звана «справа 26 лютого») і влаштував політичне судилище над Ахтемом Чийгозом, Мустафою Дегерменджі, Алі Асановим та іншими кримськотатарськими активістами.

Того дня трапились сутички між кримськими татарами та учасниками проросійського мітингу, ініціатором якого стала партія «Руська єдність».  Загинуло двоє людей. А вже в ніч на 27 лютого парламент та уряд Криму захопили бойовики і вивісили над ними прапор РФ.

Тоді ж Верховна Рада Криму на вимогу загарбників оголосила про проведення на півострові референдуму про приєднання до Росії. Планувалося, що голосування проведуть 25 травня, однак потім його перенесли на 16 березня.

«Ми розійшлися, будучи впевненими, що врятували Крим, себе і Україну, – згадував потому лідер кримських татар Рефат Чубаров. – Я й думати не міг, що вийде так, як вийшло 27-го вранці».

Впродовж наступних кількох днів вулиці міст і магістральні дороги півострова заповнили російські війська. «Зелені чоловічки» захопили адміністративні будівлі, взяли в облогу гарнізони Збройних сил України, морські порти і аеропорти. Керівництво Росії неодноразово стверджувало, що ці озброєні люди не є російськими військовослужбовцями. Однак після окупації півострова і проведення там фейкового «референдуму про статус Криму» росіяни визнали, що «зелені чоловічки» були військовослужбовцями РФ.

1 березня 2014 року Рада Федерації Росії підтримала звернення президента Путіна про дозвіл на застосування ЗС РФ на території України. В свою чергу, РНБО України через агресію Росії ухвалила рішення привести Збройні сили України у повну бойову готовність.

Міжнародні організації визнали окупацію й анексію півострова незаконними і засудили дії Росії. Зокрема, за цей час було ухвалено три резолюції ООН щодо Криму. Разом з тим, ряд західних країн запровадили проти РФ економічні санкції.

Ситуація на анексованому Росією українському півострові залишається напруженою. Нині в Криму заборонена діяльність Меджлісу кримськотатарського народу. Хвиля за хвилею проходять репресії, обшуки і незаконні затримання. Країна-агресор цинічно нехтує основоположними правами і свободами людини та міжнародним правом.

http://report.if.ua/istoriya/26-lyutogo-den-krymskogo-sprotyvu-rosijskij-okupaciyi-video

МАЛЮВАННЯ + ЧИТАННЯ

   Заняття гуртка з малювання присвячене темі: малювання равликів: тато Равлик, мама Равлик, дитинча Равлик.
На початку заняття читали "Дитячу енциклопедію тварин" про рід черевоногих, а потім малювали цілу сім'ю слимаків .