"Малюємо пухнастого котика". Заняття гуртка "Я люблю малювати"

У світлій читальній залі бібліотеки, між високими стелажами з книжками, щосереди збирався гурток малювання. Того дня бібліотекарка пані Ірина поставила на стіл м’яку іграшку — пухнастого чорного котика з кумедними вусами.

— Спробуємо намалювати його так, ніби він ось-ось замуркоче, — усміхнулася вона.

Діти схилилися над аркушами. Спочатку з’явилися круглі голівки, потім — трикутні вушка, а далі — пухнасті хвостики, що ніби ворушилися від кожного штриха олівця. Іванко довго вимальовував очі — великі й блискучі, мов дві крапельки меду. А Саша старанно додавала тіні, щоб шерсть виглядала м’якою та теплою.

У залі панувала тиша, чути було тільки шелест сторінок і легке шкряботіння олівців. І раптом здалося, що намальовані котики ожили: один підморгнув, інший вигнув спинку, а ще один — ніби вмостився на книжці про пригоди.

Коли заняття закінчилося, стіна бібліотеки прикрасилася цілою котячою виставкою. І хоч кожен котик був особливий, усі вони мали спільне — тепло дитячих рук і трішечки справжнього дива.