" Український борщ - нематеріальна пам'ятка України". Поетична п'ятихвилинка

 

 

1 липня, на 5-му позачерговому засіданні Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини за зверненням МКІП було внесено елемент “Культура приготування українського борщу” до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Український борщ

Хоч і навчала колись баба Настя:

"Борщ - як життя, хто не зваре  - удасться!",

самий справжнісінький запланувала,

... Навіть і горщика приготувала.

До буряка, до капусти, до моркви

Кістку м`ясну для навару, картоплі,

Трохи квасольки, петрушки корінчик

І цибулинку, і сальця з мізинчик,

Гостру перчицю, щоб смак відтіняла,

Цукру півщіпки та солі додала...

На молдаванський мій борщ не похожий -

Не підкисляю я квасом, не можу

Перебивати букет повнозвучний

Свіжої зелені, складників тучних.

Збігла удовж горщика слізка ігриста,

Вже рум’яніє покрівля із тіста,

З салом натертий часник напуває

Ніжні пампушки, і пахощі грають!..

А на столі вже сметана чекає,

На рушнику коровай остигає.

Наче у свято - родина навколо.

Ви завітали? - Будь ласка, до столу!

(с) Борисовна, 2010

ЧУДОДІЙНИЙ БОРЩ

... Серед ночі в завірюху стука хтось до хати.

— Гей, хазяєчко, чи пустиш переночувати?

Документи покажу вам. Я боєць піхоти.

Ми в похід ходили вчора. Я відстав від роти.

Дві доби блукав у лісі, не знайшов дороги.

Дві доби не їв нічого, приморозив ноги. —

За дверима чути голос: — Вірю вам прекрасно.

Я одна, а ви мужчина. Це мені опасно. —

А солдат зубами дзвонить: — Що ж тут опасатись?

Я ж два дні не їв нічого. Не почну ж кусатись. —

За дверима той же голос: — Та воно-то ясно.

Темна ж ніч, а ви мужчина. Це мені опасно. —

А солдат: — Та я ж кажу вам, збився із дороги.

Дві доби не їв нічого, приморозив ноги…

Відчинила жінка двері, просить гостя в хату.

Насипає борщ гарячий, подає солдату.

З'їв солдат борщу тарілку, ще й добавки просить.

Як наївся, розігрівся. — Мабуть, — каже, — досить.

Ти чудесна господиня, борщ у тебе класний,

І тепер я відчуваю, що стаю опасний.

(с) Павло Глазовий, 1989

 

БОРЩ

Читати  за  30  хвилин  до  обіду.

…Свининка  на  кісточці,  жменька  квасольки,  

Грибочки,  капуста,  штук  три  барабольки,

Морквинка,  буряк,  часничок  і  перчинка,

Листочок  лавровий,  укропу  стеблинка,

Солодкого  перцю  й  селери  -  частинка,

Петрушечки  трішки,  та  солі  краплинка,

Одна  цибулинка  й  шматочечок  сала,

Щоб  злотомедально  та  страва  сіяла,

А  ще  –  помідори  додати  у  горщик,

І  вийде  -  смачнющий  український  борщик!  

Тепер  треба  взяти  сметани  гладущик,

Та  миску  пампушок  гарячих  пахущих.

Налити  в  тарілку  духмяную  страву,

За  смаком  додати  сметанку  в  приправу.

Та  хлюпнуть  у    чарочку  грам  п’ятдесят,

І  в  шлунок  відправить  вогненний  заряд.

Крякнути,  хукнуть  і    два  огірочки,

Що  перед  обідом  дістали  ви  з  бочки,

Зжувати  повільно.  Й  тепер  вже,  тихенько,

Хоч  слина  й  клекоче,  та  ви  –  помаленьку,

Щоб  ваше  бажання  -  сягнуло  зірок,

(Бо  в  шлунку  –  самотньо  вола  огірок),    

У  ложку  здорову  борщу  наберіть,

І  райський  нектар  той  у  рот  покладіть…

Прожуйте,  смакуючи,  й  ніжну  пампушку

Вкусіть,  як  хижак  -  свою  здобич-звірюшку.    

І  знову  процес  із  борщем  повторіть  -

Хай  вічністю  стане  солодкая  мить!...

…Все,  любий  читачу,  кінчаю  свій  твір,

Бо  я  вже  від  голоду  –  й  сам  наче  звір...

© Arbuz (Олександр Зубрій), 23.11.2009

ПРО БОРЩ І НЕ ТІЛЬКИ...

Сотворіння борщу я б назвав ворожінням -

щоб листок до листочка, все вчасно і все до смаку.

Силу сонця  й землі усмоктало коріння,

щоб не втратили люди записане їм на віку.

Із пестливих долонь землелюба-трипільця

запліднилася нива зерном україноєства,

і, заливши ріллю сонцекров"ю по вінця,

уродила народом на тисячолітні жнива.

Переможно верталися вої Олега,

вдалині зруйнувавши чужинську ворожість ущент.

І княгиня, подякувавши оберегам,

частувала його оксамито-червоним борщем.

Відряджала Андрія на Січ Бульбашиха,

до борщу покропила cльозами зубець часника.

Підвивала, ридала, молилася стиха,

ніби знала вона, що востаннє годує синка.

Манівцями до лісу в тривозі Ганнуся,

притискала ще теплий у хустці з борщем казанок.

У пілотці під зіркою не промахнувся -

страву й кров розчинив у долонці осінній листок.

На Дністрі, чи на Прип’яті у вишиванці

в котрий раз ще шаткує капусту жіноча рука.

і не зна...

...Што хазайка задумалась? Ну-ка тащи

ети ваши хохляцкие красные щи!

© Славомир Монастирський (Вячеслав Семенко), (1945)

 

Борщ

/скорочений варіант/

Із страв славетних українських

Є найдревніша страва - борщ;

В нім сила, міць, здоров'я, свіжість,

Якщо той борщ - насправді борщ.

Вже звикли: борщ - це значить кислий,

Але ж насправді це не так

Над назвою його помисліть,

Чому в борщі цей збірний смак:

Він і солодкий, і солоний,

І в міру кислий, і гіркий,

І буряково-часниковий,

Капусно-кропно-петрушковий,

Цибульно-м'ясо-помідорний,

І в міру жирний, чи пісний.

В нім бульба, морква і квасоля,

Сметана, перець, з лавру лист,

Усе це збірня овочева

І в ній таїться його зміст: зборище

Із страв славетних українських,

Є найсмачніша страва - борщ,

В нім - міць сім'ї,

Ґаздині гордість,

Якщо той борщ - насправді борщ.

© Віталій Криницький, Січень, 1992 р.