Щорічно 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Офіційно дата була встановлена в Україні 11 лютого 2004 року
«… На підтримку ініціативи громадських організацій та з метою вшанування громадян України, які виконували військовий обов'язок на території інших держав…» згідно з Указом Президента України «Про День вшанування учасників бойових дій на території інших держав».
За даними офіційних джерел, під час афганської війни загинули понад 15 тисяч солдатів, Україні війна обійшлася у більш ніж чотири тисячі загиблих.
Окрім афганської, українські військові брали участь і в інших локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав - вони виконували «інтернаціональний» обов’язок у Чилі, Іспанії, Єгипті, В’єтнамі, Ефіопії, Сирії, Анголі, Мозамбіку на острові Куба та в інших «гарячих» точках.Після здобуття Україною незалежності наші військові фахівці стали учасниками багатьох миротворчих місій. За даними Міністерства оборони України, з 1992 року в міжнародних миротворчих операціях взяли участь майже 44 тис. військовослужбовців.
Більше 8 тисяч українців отримали поранення, 6 тисяч залишилися інвалідами. А скільки їх пропало безвісти чи потрапило в полон! А ті, хто залишилися живими, пройшли сувору школу випробування долі. . Це страшна ціна, яку заплатила Україна за імперські амбіції Кремля.
З самого початку війни на сході України тисячі афганців та ветеранів інших війн добровільно виступили на захист рідної землі від російських загарбників.
У цей скорботний день Україна схиляє голову перед своїми синами, що воювали та загинули в 16-ти країнах світу.
Як захлинався бій останній
І ущухав вогонь атак,
Упав юнак в Афганістані
– Двадцятирічний мій земляк.
Упав, з очей спадали зорі,
Темніла неба пилина…
О, боже мій, що тільки творить
Людьми придумана війна!
Війна в наш дім проникла тихо,
Згасивши тисячі життів,
І залишила біль і лихо
– Печалі вдів і матерів.
Хто ж відповість за юні долі
В крові викупаний стяг?
Коли і як приспати болі
В людських знівечених серцях…
А, може, скажуть кладовища
Устами жалібних троянд,
Чом дев’ять літ там юність нищив
Для нас чужий Афганістан?
(Михайло Малиновський «Хто ж відповість?» з книги «Відлуння афганських гір : нариси, спогади, вірші, пісні.»)
Немає коментарів:
Дописати коментар