“Яблуко моєї мрії”. Творча година - інтерактив зі створення «яблуневого дерева» у дитячому закладі №630.

21 жовтня 2025 року до Всесвітнього дня яблука у дитячому садочку №630 відбулася яскрава та пізнавальна творча година-інтерактив “Яблуко моєї мрії”. Це свято стало справжнім вибухом позитиву, натхнення та дитячої фантазії.

Цей захід організували і провели бібліотекарки Бібліотеки сімейного читання імені Олеся Гончара – філії Солом'янської ЦБС (вул. М. Шепелєва,13)

Бібіотекарки цього осіннього дня завітали до малюків з книжками про яблука і з кошиком смачних, запашних, цілющих  червоних яблук.

Дошкільнята разом із вихователями вирушили у чарівну подорож до світу яблук — символу здоров’я, добробуту та щедрості природи. Під час заходу діти дізналися багато цікавого: як ростуть яблуні, які бувають сорти яблук, чому цей фрукт такий корисний для людини.

У веселій ігровій формі малята розв’язували загадки, співали пісеньки про яблука, брали участь у рухливих іграх і навіть проводили маленькі “досліди”, порівнюючи яблука за кольором, формою та запахом.

Найцікавішою частиною стала творча інтерактивна колективна робота — створення власного яблуневого дерева “яблуко моєї мрії”. Кожна дитина мала змогу проявити свою активну участь: вибрати паперове яблучко і помістити його на макет яблуневого дерева, при цьому  сказати про своє бажання-мрію.

На завершення всі разом оформили “Яблучне дерево мрій” — колективну композицію. Ця спільна праця подарувала малюкам відчуття єдності та гордості за власні мрії та  бажання.

"Про Декларацію Відповідальної Людини". Національний урок у бібліотеці

 Богдан Гаврилишин — приклад особистої та громадянської відповідальності

Сьогодні ми пговоримо про людину, яка стала символом мудрості, гідності й відповідальності — Богдана Дмитровича Гаврилишина.

Він був українцем, який зміг здобути світове визнання, але ніколи не забував про свій народ і свою країну.

На екрані — фото Богдана Гаврилишина, коротка довідка, цитата

Богдан Гаврилишин народився 1926 року на Тернопільщині. Після війни жив у Канаді та Швейцарії, де став відомим економістом і професором міжнародного менеджменту.

Він був членом Римського клубу, радником кількох урядів світу, але своє серце й енергію віддавав Україні.

Після відновлення незалежності активно працював над тим, щоб виховати нове покоління відповідальних українців — освічених, чесних, здатних брати відповідальність за майбутнє держави.

Ділилися думками з приводу цитати “Відповідальність — це не тягар, а честь. Бо лише відповідальна людина може бути вільною.”

— Богдан Гаврилишин

Бібліотекарка звернулась до присутніх:

Як ви розумієте ці слова?

Чи погоджуєтеся, що свобода й відповідальність пов’язані між собою?

Відбувся короткий діалог, де старшокласники спілкувалися між собою.

 Богдан Гаврилишин:

• Створив Фонд Богдана Гаврилишина, який підтримує молодь, що прагне змін у країні.

• Ініціював програму «Молодь змінить Україну», завдяки якій сотні молодих людей навчилися брати відповідальність за розвиток своїх громад.

• Автор книги «До ефективних суспільств», де описав бачення світу, у якому люди живуть за принципами відповідальності, справедливості та співпраці.

 Обговорили з 11-класниками кілька важливих питань, які стосуюься відповідальності людини, які відповідають Декларації відповідальної людини, яку склав Богдан Гаврилишин.

1. Яку відповідальність несе сучасна українська молодь перед країною?

2. Що може зробити кожен із нас, щоб бути «агентом змін» у своєму місті чи школі?

3. Чи можемо ми наслідувати приклад Богдана Гаврилишина у власному житті?

Життя Богдана Гаврилишина — це доказ того, що навіть одна людина може змінити світ, якщо живе з відповідальністю, любов’ю до своєї країни та вірою в людей.

Нехай його приклад надихає нас робити свідомий вибір і брати відповідальність за своє майбутнє й майбутнє України.

Останнім аккордом уроку стала Групова вправа: “Відповідальний вчинок — який він?” (учасники отримали картки з описом ситуації , а потім  розповідають, як би діяли).

«Здоров’я жінки – запорука майбутнього». Інформаційна година.

 Осіннього прохолодного дня в стінах Бібліотеки 20 жовтня 2025 року панувала особлива атмосфера — затишна, сповнена щирості та турботи. Саме тут відбулася інформаційна година «Здоров’я жінки – запорука майбутнього», яка зібрала всіх, кому небайдуже питання гармонії тіла, душі та серця, ментального здоров’я, особливо у теперішній час, коли у країні йде війна.

Бібліотекарі підготували тематичну книжкову виставку, де кожна книга мовила про головне: як важливо берегти себе. Учасниці з цікавістю гортали сторінки видань про правильне харчування, психологічну рівновагу, фізичну активність і внутрішню силу жінки.

Поради медичних фахівців, обмін думками й власним досвідом перетворили цю зустріч на теплу, щиру розмову — ніби за чашкою чаю з подругами.

Тому, що здоров’я жінки – це не лише її особистий скарб, а це основа благополуччя родини, суспільства, майбутніх поколінь. Часто, прагнучи бути «ідеальною» дружиною, мамою, працівницею, жінка відкладає турботу про себе на потім. Але варто іноді зупинитися й запитати: «чи вистачає мені часу на себе?». Тому, що  саме турбота про власне здоров’я — найкраща інвестиція у майбутнє.

Під час заходу йшлося не лише про медичні аспекти, а й про роль жінки в суспільстві. Україна вже зробила важливі кроки до гендерної рівності — ухвалено низку законів, серед яких «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Рівноправна участь жінок у прийнятті рішень є невід’ємною складовою демократичного розвитку та децентралізації в нашій державі.

На завершення учасниці дійшли спільного висновку:

здоров’я — це не розкіш, а необхідність;

увага до себе — не егоїзм, а прояв любові;

а профілактика — ключ до довгого й щасливого життя.

Треба берегти себе, не відкладаючи турботу на завтра.

Регулярні медичні огляди, рух, повноцінний відпочинок і гармонія з собою — це кроки до жіночого здоров’я, краси та впевненості в майбутньому.

Ще всі присутні переглянули відео Центру громадського здоров’я України:

«Що потрібно знати про жіноче здоров’я» [Електронний ресурс] // Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=fjlxpPAcxjU

Ми ще раз наголосили, що бібліотека приймає активну участь у Проєкті БФ «Бібліотечна країна» «Здорові бібліотеки» за підтримки українсько-швейцарського проєкту «Скорочення поширеності факторів ризику неінфекційних захворювань (НІЗ) в Україні» (скорочено "Діємо для здоров'я"), який має на меті зменшити тягар хвороб та запобігти передчасній смертності від НІЗ. Проєкт реалізується за підтримки Швейцарії, що надається через Швейцарську агенцію розвитку та співробітництва (SDC).

Розповідь про відкриття виставки "Україна і Я" Олі Куцаченко

14 жовтня 2025 року, у Бібліотеці сімейного читання імені Олеся Гончара – філії Солом’янської ЦБС панувала особлива атмосфера. Тут відбулося відкриття виставки юної художниці Олі Куцаченко, якій усього 11 років. 

Її перша персональна експозиція отримала символічну назву — "Україна і Я". 

Зала була наповнена світлом і кольором — так само, як і кожна робота Олі. 

Акварелі мерехтіли м’якими відтінками блакиті, зелені й сонячного жовтого. Поруч — малюнки, створені простим олівцем, але в них відчувалася глибина й щирість дитячої душі. 

Глядачі зупинялися перед кожною роботою, щоб уважніше роздивитися — бо у кожній картині звучала історія: про мирне небо, про маму й тата, про все українське.

 На відкритті були присутні, батьки, рідні а також місцеві художники, які щиро дивувалися її таланту. Бабуся Алла у своїй промові сказала: — "Коли діти малюють Україну — вона завжди виглядає красивою. Бо бачать її очима серця." 

Оля трохи соромилася уваги, але, коли їй вручили букет жовто-блакитних квітів, усміхнулася і сказала: — "Я просто люблю малювати те, що люблю — Україну."

 Після офіційного відкриття гості могли поспілкуватися з авторкою, скуштувати печиво, яким пригощала мама Олі. 

Виставка "Україна і Я" стала не лише святом творчості, а й нагадуванням про те, як багато світла й любові може принести у світ дитяча душа, якщо в неї вірять.

 Виставка триватиме упродовж місяця. Усі охочі можуть відвідати її безкоштовно та підтримати юну мисткиню.

 

"Здорові бібліотеки" – рухаємося разом! Колективна фізкультрозминка

Наша бібліотека долучилася до всеукраїнського проєкту "Здорові бібліотеки", адже здоров’я – це справжній скарб, який потрібно берегти та розвивати. Ми долучилися до цього проєкту, організували Куточок здров'я з книжками, тонометром, глюкометром, масажером, електронними вагами, спортивними знаряддями. А також і ми вирішили почати з найпростішого, але дуже ефективного – фізкультрозминок для нашого колективу! 

"Здорові бібліотеки" – це проєкт, що впроваджується в Україні благодійним фондом «Бібліотечна країна» за підтримки швейцарської агенції розвитку та співробітництва (SDC). Його мета – інформувати громадян про профілактику неінфекційних захворювань (НІЗ) через бібліотеки, які виступають як інформаційні центри, проводячи лекції, організовуючи зустрічі з авторами, створюючи «куточки здоров'я» та забезпечуючи відповідною літературою. 

Щодня ми відкладаємо книги й комп’ютери, щоб на кілька хвилин присвятити час собі:

•  робимо легкі вправи для спини та шиї,
• крутимо хулахуп
• скакаємо на скакалках
• заряджаємо м’язи рук та ніг,
•  додаємо трохи дихальної гімнастики.

Такі невеличкі перерви не лише покращують самопочуття, а й дарують гарний настрій та заряд енергії на цілий день. А ще – це чудова нагода відчути командний дух та нагадати собі: здоров’я формується у щоденних звичках.

Ми хочемо, щоб усі переконалися, що бібліотека – це не тільки місце для знань, а й простір, де піклуються про людей. 

«День знань», участь у святі СШ №173

    Вітаєм щиро вас з Днем знань!

Бажаєм здійснення бажань.

Все розуміти із півслова,

І легко вчити інші мови.

Нехай жага до знань не згасне.

Хай будуть ґаджети сучасні.

Ведуть нехай до перемоги

Розумні й мудрі педагоги.

Бажаємо гарно вчитися і читати банато книг, а ми вам у цьому допоможемо

Моменти свята у середній школі № 173, м. Київ.

Навчання стартувало 1 вересня 2025 року та триватиме до 30 червня 2026 року  У червні планують компенсаторні заняття та індивідуальні консультації  Семестри: перший розпочався 1 вересня і триватиме до 24 грудня 2025-го. Другий: 12 січня – 30 травня 2026 року, повідомляє міська влада.  Осінні канікули триватимуть з 27 жовтня до 2 листопада 2025-го. Зимові: 25 грудня 2025-го – 11 січня 2026-го. Весняні: 23–29 березня 2026-го.  Додаткові для перших класів: 16–21 лютого 2026 року.  Останній дзвоник: 29 травня 2026 року. 

Хвилюючі моменти 1 вересня 2025:

Казка про перше вересня

Сьогодні останній день літа. Вже куплені ручки, зошити. Одягнуті у новенькі обкладинки книжки сьогодні ночуватимуть на письмовому столі. Відпрасована мамою форма гарно складена на стільці. Даринка вкладається спати. Другий клас – це не жарти, вже почнуть ставити оцінки. Як цікаво буде всіх побачити після літа! Сама Даринка знає, як змінилася за цей час – виросла, засмагла. Гарна була пора, але вже й вчитися хочеться!!! Ой, як кортить, щоб швидше наступило завтра!

Так, хвилюючись, Даринка не помітила, як заснула. Мама тихенько зазирнула у її кімнату, вкрила ковдрою, поправила подушку і поцілувала на ніч. Вже другий клас! Яка доросла донька! І коли виросла? Клацнув вимикач і зачинилися двері.

– Даринко, доню, прокидайся, час вже вставати до школи.

– Добре, мамо, встаю! – Даринка вскочила у капці і побігла до ванної умитись. Мама приготувала канапки, зробила запашного чаю.

– Їж. Не поспішай, у нас ще є час.

Та дівчинці зовсім не хочеться чекати. Даринка швиденько з’їла свій сніданок і побігла вдягатися. Нова форма виглядала дуже по-дорослому. Мама прикрасила кіски бантиками, дістала з вази букет айстр для вчительки. Ну. Нарешті, вибігла з хати. А по дорозі...

– Привіт, Даринко, вітаю зі святом! – цвірінькнув горобець, який вистрибнув невідомо звідки перед самісіньким носом.

– Добридень, дівчинко! Гарно вчися! – серйозно мовив надутий голуб.

– Яке там "гаррррно"! Кому тррреба те гаррррно?! – проскрекотіла сорока.

Від здивування Даруся завмерла. Птахи розмовляють? Ой, а де поділася мама? А де татко? Розгублена дівчинка озиралася навкруги і не впізнавала свого двору...

– Де я?! – ледь не плачучи вигукнула вона.

– Як це де? Як це де? – знову вставила свого гострого дзьоба у розмову Сорока. – В країні знань!

– Але ж такої країни не існує!

– Існує, дитино, ще й як існує, - зронила кілька червоних ягідок Горобина. – Ось, дивись, в тому кутку в нас район уроку "Україна і я" – там живуть вітри з тваринами, і герб з прапором. Ще є область математики. Он там, бачиш?

Дерево простягло гілку і показало туди, де одиниці грали в шахи з двійками, а п’ятірки вирішували, додаватись їм до трійок, чи, краще, до четвірок. Вони довго вагались і, врешті додались самі до себе. П’ятірки зчинили такий галас, що всі цифри переплутались. Одинички опинилися біля дев’яток, двійки – біля четвірок.

– Бачиш, Даринко, тобі доведеться допомогти цифрам стати по порядку, бо ж вони загородили дорогу.

Ну, ось, нарешті, в області математики тиша і порядок.

Дівчинка покрутила головою і побачила, що є ще й квартал читання, де цілі рядки букв ходили за руки одна з одною і про щось розповідали. З того місця, де стояла Даринка було чути лише тихе бубоніння. А потім ще стало видно область української мови. Суворі крапки і коми уважно дивилися на речення, визначаючи, чи є в ньому помилка. От, раптом, помилка знайшлась, комі довелося брати червону ручку, щоб її виправити. Помилка не давалась, пручалась, намагалася втекти . Знову Даринці довелося допомагати.

Навколо поважно, у капелюхах і нових обгортках ходили підручники. От пройшла Читанка:

– Добридень, люба дівчинко, – привіталась вона. – Сподіваюсь, ти добре умієш читати? Цього року доведеться часто брати мене до рук. Та, якщо ти не лінуватимешся, я допомагатиму!

– Я люблю читати! – Вигукнула дівчинка.

– Це добре! Бачу, ти гарно вчитимешся, бажаю тобі успіху. А тепер можеш бігти далі, ти дуже допомогла нашій країні. Біжи, не запізнись на перший урок.

Слідом пробігла математика. Вічно заклопотана, вона лише встигла подякувати за допомогу цифрам. Тільки дівчинка розтулила рота, щоб відповісти, математика уже й зникла.

Українська мова привіталася і не заговорила до Даринки, тільки лагідно всміхнулася. Дівчинка стисла свій букет, попрощалася з усіма. Дорогою їй траплялися вчені лисиці, кіт у чоботях з казками під лапою. І от, коли вона дійшла до школи і мала привітатися до однокласників...

– Даринко, прокидайся, пора збиратися до школи!

"О! То це був лише сон", – подумала Даринка, усміхнулась, вскочила у капці і побігла вмиватись!