Текст взято з порталу «Експеримент»
Євген Маланюк – видатний український поет, публіцист, літературний критик та культуролог, який усе своє життя присвятив боротьбі за українську ідентичність та державність. Його творчість була наповнена як глибокою любов’ю до Батьківщини, так і болючими рефлексіями над її драматичною долею. Він став символом непохитної волі, людиною, котра, попри численні випробування, зберегла відданість своїм ідеалам. Його називали "імператором залізних строф" через виразну, енергійну та карбовану поетичну манеру, а також "українським Одіссеєм" – за довгі роки вимушеної еміграції.
Життєвий шлях та творчість Євгена Маланюка в цікавих фактах
Народження. Євген Маланюк народився 1 лютого 1897 року в місті Архангороді на Херсонщині (тепер містечко Новоархангельськ Кіровоградської області) у родині, що мала козацько-чумацьке коріння. Його батько, Филимон Маланюк, був активним учасником просвітницького руху.
Навчання та Перша світова війна. У 1906-1914 роках Євген Маланюк навчався в Єлисаветградській реальній гімназії. Після закінчення гімназії у 1914 році вступив до петербурзького політехнічного інституту, проте початок Першої світової війни змусив його перервати навчання. У роки війни Євген Маланюк закінчив Київську військову школу та служив офіцером у царській армії.
Участь у боротьбі за незалежність. З початком Української революції Маланюк приєднався до Армії УНР. Служив у чині старшини в Генеральному Штабі, а згодом став ад'ютантом генерала Василя Тютюнника, командувача Наддніпрянською Армією УНР. Маланюк пройшов складний шлях національно-визвольних змагань, був свідком героїзму та трагедій, що глибоко вплинуло на його творчість.
Важкий шлях емігранта. У 1920 році Євген Маланюк опинився серед інтернованих вояків Армії УНР у Польщі. Перебуваючи у таборі в Каліші, він зосередився на поетичній творчості, що стало початком його літературного шляху. У 1920 році у журналі "Веселка" було опубліковано його перший вірш.
"Празька школа" і творчий злет. У 1923 році Маланюк переїхав до Чехословаччини, де навчався в Українській господарській академії в Подєбрадах та став одним із лідерів "Празької школи" українських поетів. Цей період став для нього часом творчого злету та визнання.
Оточення Маланюка в еміграції. У середовищі української еміграції, де опинився Євген Маланюк після поразки УНР, він знайшов не тільки однодумців, але й близьких друзів, які стали його найближчим оточенням. Серед них були такі відомі постаті, як Леонід Мосендз, Олег Ольжич, Олена Теліга, Олекса Стефанович та Оксана Лятуринська.
Перші поетичні збірки. У 1925 році у Подєбрадах вийшла його перша поетична збірка "Стилет і стилос", у 1926-му у Гамбурзі вийшла книжка ”Гербарій”.
Переїзд до Варшави. У 1929 році, після успішного завершення навчання та отримання диплома інженера, Євген Маланюк переїхав до Варшави, де почав працювати за своїм фахом. У тому ж році він очолив у Варшаві літературне угруповання "Танк", що стало важливим кроком у розвитку української літератури в еміграції.
Збірки, що побачили світ у Парижі та Львові. Упродовж 1930-1939 років у Парижі та Львові були видані збірки його поезій: "Земля й залізо", "Земна мадонна" та "Перстень Полікрата".
Особисте життя та родина. У 1925 році Євген Маланюк одружився із Зоєю Равич, проте їхній шлюб був недовгим, і наприкінці 1929 року вони розійшлися. Через кілька років, вже у Варшаві, поет одружився вдруге з чешкою Богумілою Савицькою, котра працювала тоді в чеському посольстві. Згодом у них народився син Богдан. Родина була для нього опорою та натхненням.
Мовне питання у світогляді Євгена Маланюка. Цікавим фактом з життя Євгена Маланюка є його особливе ставлення до власного імені та деяких географічних назв. Він завжди наполягав на тому, щоб його називали "Евген", а не "Євген". Так само він говорив “Европа”, замість "Європа".
Випробування війною. У 1939 році Маланюк брав участь в обороні Варшави від німецьких військ. Після окупації його родина переїхала до Праги, а він змушений був виживати, працюючи вчителем у Варшавській православній семінарії та перекладачем текстів до кінохронік.
Еміграція до Німеччини. У 1944 році Маланюк змушений вдруге емігрувати — цього разу до Німеччини. Там він майже припинив літературну діяльність, працюючи ліфтером, викладачем математики в німецькому місті Регенсбурзі, у таборі для біженців в американській зоні окупації.
Переїзд до США. У червні 1949 року Маланюк переїхав до США, де спочатку працював фізично, а потім у проєктному бюро та продовжував писати вірші.
Почесний голова об'єднання "Слово" та визнання. У 1958 році Євген Маланюк став почесним головою об'єднання українських письменників "Слово". Це було визнанням його внеску в українську літературу.
Останні роки життя та смерть. 16 лютого 1968 року Євген Маланюк помер у Нью-Йорку. Він був похований на цвинтарі святого Андрія у штаті Нью-Джерсі.
Вшанування пам'яті. Ім'я Євгена Маланюка увіковічене в назвах вулиць у різних містах України. Крім того, була заснована літературна премія імені Євгена Маланюка, якою нагороджують талановитих літераторів Кіровоградської області. 1 лютого 2017 року на державному рівні в Україні відзначався ювілей - 120 років з дня народження поета-патріота.
Євген Маланюк: коротка біографія, творчість та цікаві факти про поета-емігранта
Євген Маланюк – це не лише один із найвидатніших українських поетів 20 століття, а й символ незламного духу та патріотизму. Його творчість пронизана болем за Україну, її втрати та надіями на відродження державності. Водночас він залишився тонким ліриком, здатним передавати найглибші людські почуття. Його спадщина й сьогодні є актуальною, надихаючи нові покоління українців берегти свою культуру, історію та мову.
