понеділок, 21 лютого 2022 р.

Скоромовки. Відеочитання

21 лютого представники всіх націй і народностей відзначають Міжнародний день рідної мови. Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам.

Солов'їна, мелодійна, чарівна, співуча, барвиста, лагідна, витончена, материнська, народна... Всі ці слова про нашу рідну мову. Вона вміщує в собі весь світ, який, сповнений незвичайних почуттів та краси, дивує й захоплює багатством словника, безмежністю форм, милозвучністю.






"Книги в подарунок для бібліотеки від поета Сергія Рубана". Відеозвіт









пʼятниця, 18 лютого 2022 р.

«Тихі ангели» Тиха акція із вшанування Героїв Небесної Сотні .

В Україні 20 лютого відзначають День Героїв Небесної сотні на вшанування подвигу учасників Революції Гідності. Саме цього дня 2014 року загинуло найбільше активістів Євромайдану.

У Києві акція відбудеться 18 лютого об 11.00 на Алеї Героїв Небесної Сотні. Щороку тисячі українців долучаються до цього пошанування. До української акції «Тихі ангели» також доєдналися: Австралія, Бельгія (Брюссель), Греція (Атени), Канада, Кіпр (Лімасол, Нікосія), Латвія (Рига), ПАР, США (Баффало, Лос Анжелес), Туреччина (Анкара, Стамбул), Угорщина.

Колектив бібліотеки також долучився до цієї акції






«Майдан, як то було» Відкритий кінозал

Точка неповернення: 20 лютого в історії Революції Гідності



***

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду — сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

Людмила Максимлюк (21.02 2014)

***

Автор Вікторія Гайдамака

Палає Київ у вогні,
горять сталеві БТРи
там на межі-передовій,
народ боронять волонтери.
Палають шини і серця,
ніхто не хоче помирати,
Перед екраном матері
і там, і там їхні солдати..
Там у шоломі зі щитом,
стоїть з Франківщини хлопчина,
з червоним на грудях хрестом,
поранених несе дівчина.
Стоїть із Харкова Андрій,
Сашко тримає оборону,
він тут вже 48 днів,
як сам приїхав з Краснодону.
Ось знову хвиля йде атак,
усе змітають водомети,
морозно трошки: «-2»,
горять позаду вже намети…
Всіх щільно взяли у кільце, здається ОСЬ (!)
наш дух зламають
Та хтось із права затягнув,
народний гімн усі співають.
Тримати крепко треба щит,
бо там позаду наші діти,
батьки стоять і матері,
нема куди нам відступити.
Лунає вибух поруч десь,
то світло-шумова граната
це «Беркут» мило передав,
нам подарунок від Ґаранта.
І ще учора ти і я ,
були звичайні активісти.
А вже сьогодні, всі ми тут:
БАНДФОРМУВАННЯ-ТЕРОРИСТИ.
Дивись
Франківщина і Львів
вже захопили самі владу
і Тернопілля — молодці,
дали відпір бандитським гадам!
По ліву сторону, під щит,
знову граната залітає,
і мій колега «екстреміст»,
на неї стрімко так, лягає!
Та, що ж ти робиш брате мій?!
Знімаю з нього «балаклаву»,
лице криваве, очі, біль…
Дівочі коси розгортаю…
Та, що ж це люди за війна?
Де бій приймають ненависний,
ті хто міцний бронежилет,
вибрав сьогодні, ніж намисто.
Хто замість плаття та цяцьок,
вже надіває «балаклави»
і так хоробро за щитом,
стоїть під натиском навали?
Ви й досі кажете, що ми,
стоїм тут всі за якісь гроші?
А може й в морзі хлопчаки,
лежать за мзду, мої хороші?
А може й це мале дівча,
якому вже добу не спиться,
стоїть бо радісно їй жить,
під панським катом і молиться? ©.

Із спільноти «Українська мова» (19.02.2014)

четвер, 17 лютого 2022 р.